Спортивний жах у Виноградівському районі

Про це у соцмережі Фейсбук написав користувач Іван Стойка.

"Чорнотисів, колись найпрогресивніше село на затисянщині, сьогодні в безнадійній депресії. Моє рідне село, де пройшли щасливі роки мого дитинства та юності, де колись вирувало життя, де жили роботящі, веселі й доброзичливі люди, сьогодні не впізнати. Варто було тільки звернути з головної вулиці, щоб побачити те, що краще б не бачити" – написав Іван Стойка.

Чоловік згадав стадіон, який колись називався просто "площа", але ніколи в житті на ньому не було безлюдно.

"Тут всім знаходилося місце - і футболістам, що тренувалися, і школярам, і малечі, і просто зівакам, що часто проводили на "площі" дозвілля. А вже коли сільська команда грала календарний матч, то було справжнє свято, і гучні крики сотень вболівальників чути було і в сусідніх селах! Команда Чорнотисова завжди була сильною, і з часом "площа" отримала горду назву "Стадіон Тиса"".

За словами пана Івана сьогодні стадіон, покритий сивиною відцвілих кульбаб, став схожий на древнього діда, який все ще дарма чекає на своїх дітей, добре знаючи, що не прийдуть вони, бо вже, відповідно до найвищої життєвої несправедливості, давно неживі...

"Хотілося, як в дитинстві, пробігтися навколо футбольного поля, відчути смак фізичної напруги, вдихнути повітря давніх безтурботних часів, але різнотрав"я, що розрослося буйним цвітом майже до поясу, не давало на це жодних шансів. Привернули увагу одинокі сліди на прим"ятій траві, що вели до напіврозваленої роздягальні. Тут на порозі, біля розтрощених дверей, сиділа одинока парочка з пляшкою води. Сиділи мовчки, і, очевидно, досить довго. І навіть несподіваний візит незнайомої людини не привернув їхньої уваги. На стіні будівлі читався красномовний напис : "Huylo. Lalala". Видно, це єдине, що хотілося сказати цим молодим людям з погаслими очима всьому світові. А що ще можна сказати чиновникам, які залишили Стадіон, який завжди жив і в найважчі часи, вмирати! Які не розуміють, що разом зі Стадіоном виносять смертельний вирок і наступним поколінням Своїх Дітей! Ні стадіону, ні команди, ні Чорнотисова... де ви, люди? Краще б я сюди не заглядав" – підсумував Іван Стойка.