Озброєне око. Як виникли знайомі нам оптичні прилади

21.05.2021 19:29 102 0
Озброєне око. Як виникли знайомі нам оптичні прилади
Той, хто має поганий зір, у наш час може обирати між окулярами і контактними лінзами – і вони є майже у кожному домі. Для звичайного бінокля 20-кратне збільшення є рядовим. Найпотужніші електронні мікроскопи збільшують об’єкт у кілька мільйонів разів, а телескоп «Джеймс Вебб», коли його нарешті запустять, може змінити наші уявлення про Всесвіт. Але дослідження макро- і мікросвіту почалися з набагато скромніших кроків. Окуляри Те, що лінзи здані збільшувати зображення предметів, люди знали давно. Відшліфовані лінзи з гірського кришталю знаходили на розкопках у Італії, Греції, Єгипті і Месопотамії. Їх, скоріше за все, використовували як лупу, і до Середніх віків не було жодних згадок про використання лінз для корекції зору. Описи «очних лінз» з’явилися у європейських медичних трактах XIII ст. Хто саме винайшов їх, точно невідомо – можливо, це був один з монахів-францисканців, які на той час були відомі не тільки вбогістю, а й вченістю. Як би там не було, у 1352 році художник Томмазо да Модена зобразив єпископа Уго ді Прованса в окулярах. Лінзи середньовічних окулярів робили з гірського кришталю, а оправи – з дерева, металу, рогу, тощо. Навіть знаменитий венеційський цех склярів негативно ставився до «підробок» кришталю з прозорого скла і довіряв обробку лінз ювелірам. Потребу в корекції зору для читання і письма мав тільки невеликий прошарок грамотних людей серед духовенства і знаті, а тонкощі виготовлення окулярів були відомі небагатьом – тому спершу очні лінзи були дорогою річчю. По-справжньому сильно затребуваними вони стали тільки після появи друкарського станка. Підзорна труба, бінокль і телескоп Стародавнього мореплавця важко уявити без підзорної труби, а сучасного військового чи мисливця – без бінокля https://grandway.ua/catalog/optika/binokli/. Без змоги спостерігати за віддаленими об’єктами пускатися у заокеанські подорожі було б набагато ризикованіше, а вивчати космос – складніше. Однак ще у 1268 р. англійський мислитель, монах-францисканець Роджер Бекон виклав принцип роботи підзорної труби, поєднавши у своєму пристрої випуклі лінзи і увігнуті дзеркала, та теоретично обґрунтував можливість багатократного збільшення. Дволінзову підзорну трубу знайшли і на одному з креслень Леонардо да Вінчі. Голландські оптики початку XVII сконструювали підзорні труби для потреб моряків. Щоправда, оглядати простір одним оком було не зовсім зручно. З’єднати паралельно дві підзорні труби, щоб отримати стереоскопічне зображення, вирішив Галілео Галілей. Новий прилад отримав назву бінокль (з лат. «два ока»). Галілеїв бінокль давав незначне збільшення; пізніше він знайшов застосування у театрі. Проте Галілей залишив удосконалення бінокля іншим колегам, а сам мітив вище. На основі підзорної труби він у 1609 р. розробив телескоп, котрий дозволяв зблизька поглянути на небесні тіла. Цей його винахід і став одним з найвідоміших. Мікроскоп «З величезним подивом я побачив у краплі величезну кількість тваринок, які жваво рухалися в усіх напрямках, немов щука у воді. Найбільша з цих дрібних тварин у тисячу разів менша, ніж око дорослої воші», – так описав голландський винахідник Антоні ван Левенгук світ, який побачив під своїм саморобним мікроскопом. Займаючись галантерейною торгівлею, Левенгук не мав університетської освіти, зате багато читав і жадав нових знань. Якось йому трапився трактат англійця Роберта Гука «Мікрографія». Тоді Левенгук зацікавився ремеслом шліфувальника та дослідженням явищ природи через збільшувальне скло. Близько 1670 р. він сконструював мікроскоп, який давав 300-кратне збільшення, що значно перевищувало можливості раніше відомих приладів. У мікроскопі Левенгука була тільки одна, зате потужна лінза, яка давала чітке зображення, на відміну від тогочасних багатолінзових пристроїв, котрі часто викривляли картинку. І хоча він був на перший погляд несхожий на інші оптичні мікроскопи, крізь нього голландець першим у світі роздивився бактерії. Коли він надіслав свої спостереження у Лондонське Королівське товариство, звідти прислали перевіряючого, щоб підтвердити справжність «видінь» самоука з Делфта. Тільки після цього Левенгуку повірили і прийняли його до сонму лондонських академіків. Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua” – приєднуйся до наших каналів у Telegram та Viber, а також підписуйся на сторінку в Instagram

Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!
Loading...