Одержавленний сепаратизм у дії. Василь Нимченко

Як показує міжнародний досвід вивчення збройних конфліктів, якщо реінтеграція територій не відбувається протягом п'яти років, це стає в принципі вже неможливо. В Україні збройне протистояння триває майже три роки. Здавалося б, у такій ситуації не тільки кожне рішення президента і уряду, але і дії всіх політичних сил повинні бути спрямовані на повернення Донбасу, на відновлення територіальної цілісності країни. Але спроби уряду, нарешті усвідомив необхідність якнайшвидшої реінтеграції Донбасу і зважився заради цього на деякі конкретні кроки, блокуються. Причому чи не найбільш завзятим критиком таких рішень влади виявилася «Самопоміч», тут же звинуватила уряд в «Зраді». 11 січня Кабмін видав розпорядження № 8р «Про затвердження плану заходів, спрямованих на реалізацію деяких принципів державної внутрішньої політики щодо окремих районів Донецької та Луганської областей, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження». У цьому документі прописані ті заходи, які можуть стати основою і початком реальної реінтеграції Донбасу, а головне, що проживає там населення в складі України. Вивчивши цей план, можна зробити висновок: українська влада все ж дослухалася до рекомендацій світових лідерів, міжнародних спостерігачів і експертів, верховного комісара Ради Європи з прав людини та багатьох інших, до думки тверезо оцінюючих ситуацію політиків і простих українців, які виступають за мирне повернення непідконтрольних територій (про це свідчать результати соцопитувань, в тому числі дослідження Індексу соціальної згуртованості і примирення SCORE). Нарешті у владі усвідомили, що на чільне місце слід ставити не просто повернення територій, а повернення людей, нарешті піднято питання про їхні інтереси і права. Йдеться про забезпечення мовної, культурної, економічної, медичної, транскордонної підтримки українською державою своїх громадян, третій рік залишаються заручниками збройного конфлікту. Саме в цьому віце-спікер Оксана Сироїд, котра висловила позицію фракції «Самопоміч», і побачила «зраду», «налагодження діалогу з сепаратистами» і «примирення з ними». А адже план передбачає всього лише створення Україною більш сприятливих умов для жителів непідконтрольних територій. Тому що реінтегрувати потрібно не просто території, а в першу чергу людей. Ось тільки чи розуміє це Сироїд? Або для неї Донбас - це шахти, вугілля, підприємства і тільки в останню чергу люди? Ті кілька мільйонів громадян України, які вже майже три роки живуть фактично на лінії вогню. Пані Сироїд адже живе по-іншому - від канікул в ВР до чергової сесії, де можна безкарно закликати не йти назустріч власному народові, спотворювати його волевиявлення, ігнорувати конституційні постулати про права територіальних громад, як це мало місце при організації представниками «Самопомочі» (до речі , не без участі віце-спікера ВР) перевиборів в Кривому Розі. Сироїд намагається насаджувати дискримінаційну ідеологію, розділяючи українців на «своїх» і «чужих» за мовною, культурною і територіальною ознакою. Такі її заяви аж ніяк не безневинні - вони провокують розкол в країні. І є не чим іншим, як одержавленим сепаратизмом. Зовсім інший позиції дотримується міністр з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб В. Черниш. Він переконаний, що починати повернення непідконтрольних територій треба якраз з реінтеграції населення Донбасу. Втім, його заява про те, що режим максимального сприяння і відкритості жителям Донбасу матиме вирішальне значення для повернення територій під контроль Києва, одкровенням не стало. Про це ж майже два роки тому говорив верховний комісар РЄ з прав людини Н. Муйжніекс. І ні на одній із зустрічей високого рівня ці рекомендації верховного комісара не ставилися під сумнів. Пані Сироїд з трибуни парламенту не тільки закликала прем'єр-міністра переглянути дане рішення Кабміну, визнати його таким, що суперечить національним інтересам, але і заявила про необхідність відкрити кримінальне провадження щодо тих посадових осіб, які причетні до прийняття такого рішення. Ніколи не сприймаючи «мінський формат» миротворчості, Сироїд публічно порівняла Мінські угоди з «раковою інфекцією», що вразила суспільство. Такий безапеляційний «діагноз» від віце-спікера є, по суті, прихованим закликом до полювання на відьом - політичного переслідування і шельмування всіх, хто говорить про необхідність відновлення миру шляхом реалізації Мінських угод. Як чиновників (очевидно, в їх числі вже і міністр Черниш) і політиків, так і простих громадян. У чому ще «Самопоміч» побачила «зраду»? «У цьому плані є зміст підприємств, які знаходяться на окупованій території», - заявила Сироїд. Так, економічні зв'язки між окремими регіонами Донецької і Луганської областей та Україною збереглися. Але віце-спікеру не знати, що ці підприємства (в основному підприємства металургійної та вугледобувної промисловості) платять податки в бюджет України (в 2015-му і I кварталі 2016 року - понад 5,5 млн грн, в 2016-м - майже 4 млрд), будучи бюджетоутворюючими суб'єктами, і що завдяки цьому сотні тисяч людей на непідконтрольних територіях не втратили роботу, а значить, і кошти для існування. Це благо, що керівництво ОРДО і Орлоя не в змозі повністю розірвати зв'язок з Україною, що недостатнє фінансування і продовольче забезпечення змушують залишатися «на зв'язку» з Україною. Не викликає сумнівів, що «Самопоміч» хотіла б, щоб Україна розірвала всі зв'язки з непідконтрольними територіями. Чого тільки варта чергова блокада Донбасу - залізнична, ініційована представниками цієї політичної сили! Не хотілося б вірити, що за всім цим стоять «містечкові» інтереси «Самопомочі» - блокувати вугледобувну промисловість Донбасу, де знаходиться 80% працюючих шахт, прирікаючи на безробіття сотні тисяч шахтарів. Але, мабуть, про це йдеться, коли висуваються вимоги переоснащення підприємств Донбасу і всієї України під використання вугілля, що видобувається в Західному регіоні країни. На жаль, подібного роду заклики можна почути від представників «Самопомочі». Горе-політикам з «Самопомочі» байдуже, що через цю блокади Україна вже втратила 2 млн грн в результаті руйнування залізничних шляхів і втрачає щодня десятки мільйонів через неможливість здійснювати перевезення. Причому через небажання представників «партії війни» врегулювати збройний конфлікт мирним шляхом, виконуючи Мінські угоди, Україна втрачає не тільки кошти. Втрачає і дорогоцінний час на реінтеграцію Донбасу, а значить, може втратити і свої території назавжди. Тому що до «точки неповернення» залишилося не так вже й багато часу. Так що притягнути до відповідальності слід було б зовсім не тих, хто намагається реінтегрувати Донбас, а так званих патріотів, які, заявляючи, що діють в інтересах держави, розколюють країну. Оскільки такі їх дії інакше як одержавленим сепаратизмом не назвеш. За матеріалами: http://vybor.ua