Нетлінні мощі преподобного Алексія (Кабалюка), сповідника  Карпаторуського

Закінчується 2017 рік, особисто для мене він пов'язаний з преподобним Алексієм (Кабалюком), адже цей рік двох його ювілеїв: 170-річчя з Дня народження та 70-річчя з Дня переходу у вічність. Нещодавно побував у Свято-Ніколаєвському монастирі, щоб поклонитися його нетлінним мощам. Адже його слова: «Де правди шукають, там місце святе, як Церква!», стали для, мене, одного з офіційних біографів - Олексія Карпаторуського, філософією життя.  Чим й пишаюся. Зараз з архімандритом  о. Володимиром (Попадиненцем) готуємо до другу ґрунтовне дослідження про православний рух в нашому краї. Звичайно, там будуть й глави, присвячені  тернистому служінню істинній Церкві, істинному Богу - архімандрита Алексія (Кабалюка), усіх перепитій, пов’язаних з його канонізацією. За подвижницьке життя в ім’я святого Православ’я, схиархімандрита Алексія (Кабалюка), через 54-ри роки після смерті, було зачислено до ліку святих. Усвідомлюю, що в якійсь мірі, був причасний до цього. Крім того, особисто був на цій епохальній події, 21 жовтня 2001 року, коли Блаженніший Митрополит Київський і всія України Володимир, здійснив у Свято-Ніколаєвському  монастирі Ізи прославлення його в образі святих. Відтак, місцевошанований святий Української Православної Церкви Московського Патріархату, прославляється як преподобний Олексій КАРПАТОРУСЬКИЙ. І це особисто для мене вічне свято душі й серця. А ще Алексій Караторуський став моїм небесним покровителем. Вперше відчув це під час освячення мощей отця Алексія. Наша православна делегація з Берегова, яку очолив отець Василій, трохи запізнилася, а коли вже приїхали на місце, побачили, що літургія вже розпочалася. Велика кількість паломників, за моїми підрахунками - понад 15 тисяч, натовпом  обступила труну з мощами преподобного Алексія. Як пройти через цю людську стіну, адже потрібно було зафіксувати на фотоапарат усі миттєвості цієї історичної події? І, от, здійснилося чудо, через півгодини, вже знаходився в кількох метрах від труни Преподобного й фотографував. Ексклюзивні знімки увійшли в мою книгу - «Апостол Карпатской Руси». Другий раз це сталося 28 грудня 2014 року. Медперсонал брегівської реанімації боровся за моє життя, діагноз: широкий інфаркт з можливим відривом тромбу. В той же день, після інтенсивної терапії, мене направили на спеціальному транспорті до реанімації обласної кардіології. По дорозі, прикутий до носилок, підняв голову, щоб дізнатися: де знаходимося в даний час? Яке ж було моє здивування, що саме в цю мить проїжджаємо ярко освітлений в ночі Свято-Покровський православний чоловічий монастир у Ракошино. Співпало - ні! А коли вже приїхали на місце, медперсонал «розвантажував» зі швидкої мої носилки, то викотили та розвернули їх головою в кільках метрах від храму. Пожалкував, що не зможу перехреститися на його підсвічений купол,увінчаний  хрестом. Тоді тільки зрозумів: це знак з вище. Не знав тільки: залишить мене мій небесний покровитель на цій грішній землі, або забере до себе? Інфаркт тільки зачепив стінки серця, а вчасне зроблені процедури, швидко підняли мене на ноги. Тепер точно знаю, що сила моя в Правді, яку потрібно нести людям. Валерій Разгулов  Джерело: Перший кабельний