Єврейські кладовища на Закарпатті: пам’ять, якої не стерти

Місця поховань вселяють у живих страх та благоговіння і одночасно притягують. Похилені могильні плити, вкриті таємничими письменами та напівстертою різьбою – пам’ятка народу, який колись був одним з найчисленніших на Закарпатті. Єврейські цвинтарі донині збереглися навіть у найменших селах області.

Перепис населення 1921 року засвідчив, що євреї були третьою за чисельністю етнічною групою на Підкарпатській Русі – 82,3 тисяч осіб. У Мукачеві ж до Другої світової війни євреями були від 40% до 48% мешканців міста. У 1959 році, на час проведення першого повоєнного перепису населення, у Закарпатській області УРСР проживало вже тільки трохи більше 12 тисяч євреїв. Минуло майже півтора десятка років після поразки режиму Адольфа Гітлера і його союзників, чиї расистські теорії зібрали моторошні жнива. Майже всі євреї Закарпаття були вивезені в концтабір Аушвіц. У подальші роки єврейське населення краю продовжувало скорочуватися. Масовою стала еміграція до Ізраїлю, дехто виїжджав у сусідні соцтабірні республіки і далі – до США. Після розпаду СРСР ще більше закарпатських євреїв поповнили ряди діаспори у Брукліні. [caption id="attachment_253021" align="aligncenter" width="776"] За М. Тиводаром: Етнодемографічні процеси на Закарпатті (І – початок ІІІ тисячоліття)[/caption] У закарпатських містечках і селах залишилися могили їхніх родичів. Перехняблені надгробки заростали мохом, написи на івриті затиралися, і не було вже нікого, хто був би спроможний їх розшифрувати. Подекуди місця поховань, вкриті бур’яновими хащами, були єдиним слідом, який залишився від колись численної юдейської громади. За радянської влади деякі некрополі знищили повністю. У Мукачеві в 1978 році місцева влада дозволила ліквідувати єврейський цвинтар, розміщений по теперішній вулиці Масарика поряд з транспортним мостом. Розчищену територію відвели під автостоянку, яка з часом перетворилася просто на пустир, де ще подекуди лежали старі надгробні плити (мацеви). У 2013 році ділянку викупив американський підприємець і меценат родом з Мукачева Алекс Ровт, який мав ідею перетворити знищений цвинтар на меморіал пам’яті жертв Голокосту. Були встановлені рівні ряди ідентичних могильних плит із однаковим надписом, абревіатурою на івриті, яка розшифровується «Нехай буде зв'язана душа зі зв'язкою життя». Посередині меморіалу височіє менора, біля основи якої складені уламки старих надгробків, знайдених на пустирі. Автентичний вигляд кладовища втрачений. Утім, відомо, що до 1956 року тут знайшли останній спочинок більше п’яти тисяч людей. Тепер кладовище закрите для нових поховань та обнесене високим муром. У Мукачеві є і діюче єврейське кладовище, куди перенесли багато поховань із зруйнованого цвинтаря. Тут покоїться шанований духовний лідер, головний рабин Мукачева початку XX століття Хаїм Лазар Шпіра, якого ще за життя вважали святим та за мудрість і благочестивість прозвали «мукачівським Соломоном». Книгами, які він написав, досі користуються євреї по всьому світу. Його ім’я також носить обласний благодійний фонд «Хесед Шпіра». Чи не найбільше юдейських поховань на Закарпатті збереглося в Ужгороді у мікрорайоні «Шахта». Тут також можна знайти могили відомих єврейських діячів, у тому числі Шломо Ганцфріда, видатного рабина і автора ряду релігійних трактатів, зокрема «Кіцур Шулхан Арух» – короткого викладу законів і приписів юдейської віри, який став настільною книгою євреїв-ашкеназів. Могила Шломо Ганцфріда є місцем паломництва. На Шахті також знайшли перше у Закарпатті масове захоронення часів Голокосту. На його місці звели пам’ятний знак. [caption id="attachment_253023" align="aligncenter" width="597"] Фото: Abraham Lowenstein/Google Earth[/caption] Ще один юдейський цвинтар в Ужгороді, розташований у мікрорайоні Радванка, у 2017 році відновило Товариство зі збереження й захисту єврейських кладовищ в Європі. [caption id="attachment_253024" align="aligncenter" width="1002"] Фото: Закарпаття онлайн[/caption] Єврейські поховання є і в селах та невеликих містечках області. Сільських єврейських кладовищ після Другої світової на території Європи та степової України практично не залишилося. На Закарпатті ж вони – одні з найкраще збережених. Повага до мертвих і толерантність, властиві більшості місцевих мешканців, не дозволила їм глумитися над могилами іновірців, і якщо пам’ятники перебували у плачевному стані, у цьому були винні час і відсутність догляду. Втім, останніми роками єврейські громади, благодійні організації та місцева влада сприяють впорядкуванню цих місць. Невеликі єврейські кладовища існують чи не в кожному селі, і деякі з них навіть є місцями паломництв. Зокрема, на цвинтарі у Буштині похований шанований у хасидів цадик (праведник) Мордехай Лейфер, і  протягом 9 поминальних днів (тейша ямім) на його могилу традиційно з’їжджаються віруючі. За заповіддю цадика, ті, хто приїде помолитися на його могилу, матимуть протягом року благословення. Зазвичай в Буштино щороку приїжджає близько 2 тисяч хасидів – що, однак,  менше, аніж кількість паломників, які збираються на Рош га-Шана в Умані. [caption id="attachment_253025" align="aligncenter" width="1024"] Хасиди у Буштині. Фото: РІСУ[/caption] У Верхньому Коропці та Іршаві єврейські кладовища розташовані поруч з християнськими, і у вічі впадає контраст – єврейська половина більш старовинна, однак майже недоглянута. У 2000-х цвинтар у Іршаві обнесли стіною, і на територію допускають лише родичів похованих. Якщо мертвих не відвідують живі, земля поглинає навіть кам’яні пам’ятники. У Перечині на окраїні неогородженого юдейського цвинтаря жителі прилеглих будинків встигли розбити городи. Втім, у 2019 році міська влада спільно з єврейською общиною взялася за реконструкцію некрополя. [caption id="attachment_253026" align="aligncenter" width="1024"] Єврейське кладовище у Іршаві. Фото: М. Раковці[/caption] Вірогідно, мацеви іноді все ж забирали і використовували їх як будматеріали. У 2019 році мешканець Чопа під час ремонту на подвір’ї знайшов чотири надгробки. Витягши плити з того місця двору, де збирався робити нові сходи, чоловік побачив, що блоки не з бетону, а з граніту, і вкриті єврейськими письменами. Знахідку він передав  комунальному господарству міської ради. Там відразу заговорили про плани створити меморіальний комплекс і поставити пам’ятний знак на місці колишнього юдейського цвинтаря, який раніше зрівняли з землею і забудували гаражами. Кладовища – це не тільки про пам’ять і скорботу, але й про мистецтво. Тут кожен камінь оповідає історію чийогось життя. Юдаїзм забороняє зображати людей, тому на мацевах гравіювали символічні зображення, які розповідали про характери, професії і походження покійних. Руки, підняті у жесті благословіння, зображали на надгробках коенів (священників). Заєць символізував богобоязливість, лелека – праведність, лев був символом коліна Юди, від якого веде родовід єврейський народ. Дуже часто тваринний барельєф відповідав імені небіжчика: олень був зображений на могилах чоловіків на ім’я Герш або Цві, пташка – жінок на ім’я Циппора. П’ятисвічники вирізали на могилах заміжніх жінок (запалення свічок у суботу і на свята входило в обов’язки єврейської дружини), а лані та сплячі єдинороги символізували дівочу цноту. Поетичністю відзначаються епітафії на мацевот. Це – цілий пласт культурної спадщини, зникнення якої буде непоправною втратою не тільки для єврейства, але і для всього регіону, де вона історично творилася. У інших країнах Східної Європи він набагато краще відомий. Жодна екскурсія Прагою не обходиться без відвідин єврейського кварталу і місцевого кладовища, довкола якого ходять найдивовижніші легенди. На багатьох єврейських цвинтарях, у тому числі на Закарпатті, дослідники формують каталоги розшифрованих епітафій, які повинні допомогти розсіяним по світу нащадкам знайти місце поховання предків. Так, американець Маршалл Катц у 2012 році сфотографував всі надгробки на єврейському кладовищі у Берегові та розшифрував написи на них. [caption id="attachment_253028" align="aligncenter" width="1000"] Кладовище у Берегові, 2017 р.[/caption] На єврейські цвинтарі не носять квітів – ні живих, ні штучних. На знак пам’яті про померлих відвідувачі кладуть на могили камінці, а біля поховань праведників традиційно залишають записки з проханнями. Вважається, що з огляду на прижиттєві заслуги цих людей Всевишній вислухає молитви, принесені біля місць, де спочивають їхні тіла. Існує також повір’я, що коли слова мудреця, який помер, згадують у цьому світі, його вуста ворушаться в могилі. Поза сумнівом, єврейські кладовища Закарпаття приховують ще багато таємниць, які належить розгадати. Але спочатку їх потрібно зберегти.

Підготувала Христина Шепа,

 для «ПЕРШИЙ.com.ua»

Читайте також:

https://pershij.com.ua/birov-vykhodyt-na-voliu-za-eksochilnytsiu-departamentu-okhorony-zdorov-ia-zakarpattia-vnesly-zastavu-u-maizhe-2-miliona-hryven/ Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua”– підписуйтесь на наш канал в Telegram, а також сторінку в Instagram