Які слова треба знати, щоб порозумітися з гуцулом, і як уникнути його прокльонів

Кажуть, щоб зрозуміти гуцула, треба самому вродитися гуцулом. І йдеться зовсім не про специфічну гуцульську говірку, а про своєрідність гуцульських традицій і звичаїв. Та саме від говірки залежить, чи зможете ви знайти спільну мову з гуцулом. Іноді мову гірських мешканців настільки важко зроміти, що неясно: у доброму настрої співрозмовник, чи, навпаки, ви його чимось розсердили. А сердити гуцулів не варто. Їхніх прокльонів краще уникати. Гуцульський говір має багато власних відмін і в фонетиці і в морфології, і в лексиці та синтаксі. У лексиці відбилися особливі румунські і угорські впливи, також німецькі, грецькі, польські. Збереглося немало слів і форм їхньої староруської мови. Гуцули, особливо жінки, говорили протяжно, перетягували поодинокі звуки, а це надавало говорові деякої співзвучності. Гуцули використовували оригінальні вислови, не зрозумілі тим постороннім. Кожен гуцул, вітаючись, сміливо казав: "А чи миром, братчику?". На запитання відповідали: "Миром". Тобто, усе спокійно, щасливо."Миром, легіню". "Ех, варе лихо, брате" - означало, що справи кепські, сповіщали про щось лихе, нещастя. "Легіню! Ей, легіню, легіненьку, легіню-легіньку!" – означало: "Ей, молодче жвавий, гарний і відважний". Слабосилих називали "хмизом", а боягузів – погордливо "бойками". Слово гляба (гяба) означало "неможливе діло". Кілька слів гуцулів, про значення яких здогадатися непросто: "Згарда" – жіноча прикраса на шию, зроблена з сороковців, скріплених у три ряди. "Силянка" - жіноча прикраса на шию з різнокольорових пацьорок. "Байбарак" або "петик" – вехній одяг. "Сембрині" – служба у когось. "Кріс" – переносний пристрій для стрільби. "Сембрилі" – винагорода за службу. "А цур на тебе" – ганьба на тебе. "Цуратися" – відрікатися. "Челідина" ("Челядина") – не лише звичайна челядь, але й жіноцтво взагалі чи жінка. "Заполочь" – різнокольорові нитки для вишивання. "Пишний" – ідеал пишності і лагідного життя, слави. "Шалаш " – помешкання, або господарка. "Помана" – посмертний дарунок, спадщина худобою. Це від слів "поминати, згадувати". "Проща" – посмертна промова священика. "Хороми" – сіни. "Кліт" – комора біля спальні, у котрій зберігалося вбрання. "Ворині" – межовий пліт. "Боришка" – картопля. "Боутиці" – жіночі прикраси, що вплітали в коси. "Харч" – усіляка їстивна пожива. "Харний" – доглянутий. "Нехарний" – брудний, нехлюйний. "Ой, я бізую" – означало "ой, відчуваю себе в силі". (А ти "побізуєшси" на ведмедя, бо гуцул - ЙО !) "Я фелелюю" – клянуся Богом. "Марга" – худоба загалом. "Дроб'єта" – вівці і кози, дрібна худоба. "Курман" ("Учкур") – суканий шнурок. "Ліжник" – ковдра на ліжко із овечої шерсті. "Котюга" – пес.   Вищий ступінь значення добра висловлювали так: "Абис си дочекав гаразду собі, та й потіхи з дітей та й газдині!" . А при найвищому ступені казали: "Абис божим ставси!". Клянучи комусь, говорили: "Щизай, напасте, опудо!". У нападах гніву промовляли: "Абис си за зуби утрафив" чи "Абис по верхах, а коси твої аби по шпиціх серед ночі носило!". Шпиці – то найвища вершина Чорногори.   Коли ж гнів доходив щонайвищого ступеню, то гуцули говорили: "Аби тебе грім трафив!" чи "Абих тебе смага та й плута побила!". Слово "плута" походить від імені "поганського" бога Плутоса, а "смага", певно, від "смуга", чорний знак на грозових хмарах, вислів зичить цими словами нещастя. Проклинаючи ж свого ворога, гуцул, кричав хрестячиси: "Абис дідьком ставси!". Це на противагу доброму значенню "Абис Божим ставси!". Нагадаємо, Статуї святого 12 століття намалювали котячі вуса