Гра в бісер: як Чехія стала столицею скляних прикрас

З напоїв із Чехії найчастіше привозять пиво. Серед туристів популярні в якості сувенірів богемський кришталь і богемське скло. А у рукодільниць не втрачає популярності чеський бісер. Він – наче розсип дрібних перлин.

Здавалося б, що незвичного у цих дрібних намистинках, котрі на перший погляд є просто доступною заміною дорогоцінному камінню? Тим часом, навіть ті, хто не вишиває бісером, випадково забрівши у магазинчик, де його продають, здатні провести щонайменше пів години, просто роздивляючись коробочки з різнокольоровим матеріалом, милуючись веселковими переливами барв на бусинах, перебираючи їх у руках, щоб відчути, як гладкі намистинки котяться між пальцями. Один вигляд прилавків з розсипаними купками різнокольорового бісеру пробуджує якусь дитячу радість. Яких лише бісерин тут немає: дрібні й великі, прозорі й непрозорі, неймовірна гама з сотень відтінків, а інколи й форм. Дивлячись на це все, багатьом спадає на думку купити схеми часткової вишивки бісером, або принаймні спробувати сплести бісерний браслет. Популярність бісеру у Європі почалася близько 1000 року нашої ери, коли у Венеції була заснована гільдія виробників скла. Венеціанські майстри першими явили світові різнокольорове скло та бісер. Венеція довго зберігала монополію на їх постачання, і, звісно, правила за них чималі гроші. Майстерень склодувів стало настільки багато, що їх перенесли з континенту на острів Мурано. Так вчинили не лише з міркувань пожежної безпеки, але й заради секретності: ніхто з майстрів не мав права розголошувати склад і технологію виробництва венеціанського скла – аж під страхом смерті. Проте можна не сумніватися в тому, що їх намагалися вивідати. Над таємницями венеціанців ламали голови скляних справ майстри по всій Європі. У XII столітті скляні майстерні з’явилися в Богемії – теперішній Чехії. Проте лише у XVII ст. богемці винайшли власний спосіб виробляти скло, який дозволив їм перевершити венеціанців. Вони почали додавати у скло деревну золу – поташ. Завдяки цьому матеріал виходив твердішим та краще піддавався обробці, грануванню і шліфуванню. Відтоді Богемія перейняла звання «скляної столиці» і стала головною конкуренткою Венеції на цьому ринку. Зокрема, чеський бісер відрізнявся від венеціанського тим, що був гранований, і світло зовсім по-іншому вигравало, відбиваючись від його поверхні. У конкуренції з венеціанцями чеські майстри ще більше урізноманітнили кольорову палітру бісеру та його типорозміри, остаточно залишивши колег з Мурано позаду. У Чехії центром скляної промисловості став Яблонець-над-Нисою – спочатку поселення, а згодом містечко. Тепер тут розташований музей скла і біжутерії, а ще до 2010 року працював велетенський завод Jablonex, який був одним з найбільших у світі виробників прикрас із бісеру. У наш час найпопулярніша торгова марка чеського бісеру – Preciosa Ornela. Саме Preciosa викупила всі скляні заводи ліквідованої Jablonex і продовжила виробництво. Таким чином, історія чеського бісеру триває. Порівнювати його із низькопробними альтернативами немає сенсу – вони спроможні скласти конкуренцію за ціною, але за якістю подібного практично не знайдеться. Вікові традиції все-таки важко підробити. А вишиті бісером картини, ікони та одіж і сплетені з нього прикраси дійсно виглядають, неначе інкрустовані коштовностями. Не все, що блистить, золото, одначе краси це не применшує. Читайте також: На Перечинщині дитсадки та початкові класи відновлюють роботу Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua” – приєднуйся до наших каналів у Telegram та Viber, а також підписуйся на сторінку в Instagram