Геотермальна та петрогеотермальна енергія Закарпаття 37*-70*

Ужгород, Косино, Мукачево, Велятино, Берегово (використовується як дрібномасштабна теплофікація, гаряче водопостачання, технологічне використання води та у бальнеології) Геотерма́льна енерге́тика — промислове отримання енергії, зокрема електроенергії, з гарячих джерел, термальних підземних вод. Основним показником придатності геотермальних джерел для використання є їх природна температура, за якою вони поділяються на низькотермальні води з температурою 40-70°С, середньотермальні з температурою 70-100°С, високотермальні води і пара з температурою 100—150°С, парогідротерми і флюїди з температурою вище від 150°С. Геотермальна енергія (природне тепло Землі), акумульована в перших десятьох кілометрах Земної кори. З усіх видів геотермальної енергії мають найкращі економічні показники гідрогеотермальні ресурси — термальні води, пароводяні суміші і природна пара. Аналіз економічної доцільності широкого використання термальних вод показує, що їх варто застосовувати для опалення і гарячого водопостачання комунально-побутових, сільськогосподарських і промислових підприємств, для технологічних цілей, добування цінних хімічних компонентів. Масштаб використання геотермальної енергії визначають декілька факторів: капітальні витрати на спорудження свердловин, ціна яких зростає зі збільшенням глибини. Оптимальна глибина свердловин 5 км. Геотермальні води використовують двома способами: фонтанним (теплоносій викидається в навколишнє середовище) та циркуляційним (теплоносій закачується назад в продуктивну товщу). Перший спосіб дешевше, але екологічно небезпечний, другий дорожчий, але забезпечує збереження навколишнього середовища. До категорії гідротермальних конвективних систем відносяться підземні басейни пари чи гарячої води, які виходять на поверхню з землі, утворюючи гейзери, фумароли, озера багнюки тощо. Їх використовують для виробництва електроенергії за допомогою методу, що ґрунтується на використанні пари, яка утворюється при випаровуванні гарячої води на поверхні. Іншим методом виробництва електроенергії на базі високо- та середньотемпературних геотермальних вод є використання процесу із застосуванням двоконтурного (бінарного) циклу. В цьому процесі вода, отримана з басейну, використовується для нагрівання теплоносія другого контуру (фреону чи ізобутану), котрий має меншу температуру кипіння. Переваги: Геотермальну енергію отримують від джерел тепла з великими температурами. Вона має декілька особливостей: температура теплоносія значно менша за температуру при спалюванні палива; найкращий спосіб використання геотермальної енергії — комбінований (видобуток електроенергії та обігрів). Недоліки: низька термодинамічна якість; необхідність використання тепла біля місця видобування; вартість спорудження свердловин виростає зі збільшенням глибини. Це джерело характеризується різноплановим впливом на природне середовище. Так в атмосферу надходить додаткова кількість розчинених підземних водах сполук сірки, бору, мишяка, аміаку, ртуті; викидається водяна пара, збільшуючи вологість; супроводжується акустичним ефектом; опускання земної поверхні; засолення земель. Розрізняють п'ять основних типів зон розподілу геотермальної енергії: - нормальне поверхневе тепло Землі на глибині від декількох десятків до сотень метрів; - гідротермальні системи, тобто резервуари гарячої або теплої води, у більшості випадків самовиливної; - парогідротермальні системи — родовища пари і самовиливної пароводяної суміші; - петрогеотермальні зони або теплота сухих гірничих порід; - магма (нагріті до 1300 °C розплавлені гірничі породи). Федір Шандор