Греко-католицький храм Святої Марії в Берегові

09.11.2017 09:54 2208 0
Греко-католицький храм Святої Марії в Берегові
Історія греко-католицької громади Берегова розпочалася після того, як у 1724 році в північній частині міста поселилися русини. Саме вони створили греко-католицьку громаду, за переказами в однокімнатному будинку. Водночас будувалася дерев’яна церква Святої Марії із двома дзвонами, але місцевий священик на прізвисько  Пюшпекі не подбав про священика, тому громаду приєднали до села Яноші. Покращення в релігійному житті для вірників цієї конфесії наступило лишена початку ХІХ століття. У зв’язку з тим,що в навколишніх селах проживало мало греко-католиків, було прийнято рішення збудувати храм в Берегсасі. Письмові джерела свідчать, що священику Замборські довелося відвоювати від місцевої влади  земельну ділянку  під забудову на вулиці Арок (тепер Т. Шевченка). У 1825 році тут збудували кам’яну церкву Блаженної Діви Марії, а згодом поруч фару для священика та будиночок для недільної школи. До слова, саме з нього розпочинається історія славнозвісної середньої школи № 2 (перший директор Тимофій Лазарєв). За статистичними звітами 1839 року в нашому місті проживало 234 греко-католика. Їх кількість постійно зростала, зростали і церковні статки. У 1879 році дзвіницю покрили оцинкованим залізом, а сам храм від реставрували. Тут потрібно згадати і про три унікальні церковні дзвони. Виготовили їх на відомій угорській фірмі Ференца Егрі (1864-1948). Він походив з династії дзвонарів, заснованих у Малих Геївцях, що на Ужгородщині, ще у 1793 році. DSCN0401 Берегівська громада входила до Мукачівської греко-католицької єпархії, яка зародилася з Ужгородської унії (прийнята 26 квітня 1646 року). Із самого початку єпархія була юридично-церковно визнана, але входила до складу римо-католицької дієцезії в Егері. 19 вересня 1771 року Папа Климент ХІV канонізує Мукачівську греко-католицьку єпархію, яка одержала статус Церкви «власного права». Адміністративний поділ цієї єпархії на п’ять архідияконатів лишався аж до її насильницької ліквідації у 1949 році. Останнім Берегівським архідияконатом був Євміній Дулишковіч. Мукачівський порох після семирічного перебування в сибірських концтаборах повернувся додому, де й помер у 1955 році. Трагічно склалася доля і берегівських греко-католицьких священиків Йосипа Кампова, Міклоша Монди, Єнева Пасульки, Стефана Бендаса та архідиякона о. Євгена Ортутая. Останній до слова, відігравав  у 20-30 роках минулого століття важливу роль у Берегові, будучі деканом. У 1928 році його обирають очільником нашого міста (бургомістром). Цю важливу і відповідальну посаду займав понад десяти років. У 1945 році його призначили  парохом ужгородсько-цегольнянської греко-католицької громади, але незабаром  арештували і засудили вже немолодого священика на 10 років виправно-трудових робіт. Видатний політичний і церковний діяч помер в одному з трудових таборів Комі АРСР у 1950 році. До речі, саме він, отець Євген Ортутай , запропонував берегівському равіну Шоломону Гіршу у квітні 1944 року допомогу, щоб врятувати йому життя, але він відмовився від неї, вважаючи за необхідним поділити гірку, трагічну долю своїх вірників. Весною 1990 року греко-католицька громада відновилась знову, протягом тривалого часу її богослужіння проходили в одному із приміщень колишнього готелю «Орослан». Саме тут, на протязі трьох днів, цілодобово відпивали померлого священика-мученика Стефана Бендаса (1903-1991). Хвала Богу, що він успів написати та видати в Угорщині свої табірні спогади «П’ять років за гратами», повні душевними муками та вірою у кращі часи для прадідівської церкви. DSCN0400 У 1992 році греко-католики повертаються під купол своєї історичної церкви на вулиці Шевченка. Цей життєвий відрізок пов'язаний вже з отцем Володимиром Маргітичем, якого висвятив на священика ще у гулагівських таборах сам митрополит Йосип Сліпий.  Відрадно відзначити, що священиком став і його син Ярослав, освячений у цьому храмі. За підтримки греко-католицької громади міста їм вдалося наприкінці 2015 року здійснити реконструкцію дзвіниці (укріплення та заміну деяких дерев’яних конструкцій)та перекрити бляшану покрівлю на мідну. А закінчував все вже новий священик, - отець Віктор Сабов. Ремонтно-реставраційні роботи виконані в цьому році повністю оновили цей храм. Валерій Разгулов    Джерело: Перший кабельний

Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!