Девелопери як «вороги народу»: кому вигідні скандали навколо будівельних проектів

Девелопери в Україні дедалі частіше виставляють ворогом міста вже за сам факт наміру щось будувати. Ще до фахового обговорення проєкту з’являються звинувачення, гучні заяви й вимоги все зупинити. Будь-яку суперечність трактують як скандал, а сам скандал стає інструментом тиску на бізнес.

Один із найбільших девелоперів України Ігор Ніконов в інтерв’ю Андрію Федоріву описує, як це працює з боку девелопера: за його словами, нині до 95% його робочого часу забирають конфлікти з активістами та правоохоронними органами. Він говорить про частину активістів, які, на його думку, перетворилися на «професійних напіврейдерів»: створюють інформаційний шум, розкручують штучні скандали й використовують їх для власної впізнаваності та політичної кар’єри.

У цій схемі бізнес опиняється в завідомо програшному становищі. Девелопер має пояснюватися, витрачати час і ресурси на адвокатів та захист від звинувачень, які ще не перевірені. Паралельно правоохоронні інструменти можуть ставати додатковим засобом тиску. На конфлікті заробляють ті, хто його роздмухує, і ті, хто використовує його для власного впливу, тоді як проєкти затримуються, а місто втрачає час і можливості для розвитку.

Ніконов пропонує говорити про девелопера як про «розвивача» — людину, яка створює нові простори й змінює місто. У цьому є важлива думка: будівництво не можна автоматично прирівнювати до руйнування, а бізнес — до злочину. Місту потрібні інвестиції, житло, інфраструктура й робочі місця. Коли будь-яку ініціативу зустрічають кампанією звинувачень, це відлякує не лише окремого забудовника, а й тих, хто міг би вкладати кошти в міське середовище.

Водночас Ніконов визнає, що проблеми є і в самій девелоперській галузі: «Сказати, що ми білі і чисті, я б точно не сказав». Ця ремарка не скасовує головного: кожне конкретне порушення потрібно доводити, а не підміняти доказ гучним ярликом. Якщо проєкт відповідає вимогам, його не повинні блокувати штучно створеним скандалом. Якщо ж є порушення — мають бути документи, чіткі претензії та законна процедура.

Андрій Федорів запитує: «Що з цим робити, бо в мене відповіді немає». Відповідь починається з припинення практики, коли достатньо назвати будівництво «скандальним», щоб поставити під сумнів будь-який проєкт. Публічну дискусію слід повертати до фактів, містобудівних рішень і конкретної відповідальності — без кампаній, у яких вирок бізнесу оголошують раніше, ніж розібралися в суті.

Для Ужгорода це теж принципово. Історичне середовище, набережні та нові проєкти потребують професійної оцінки й зрозумілих правил. Місту не потрібні ані забудова без відповідальності, ані блокування розвитку заради політичного піару чи заробітку на конфліктах.

Коли девелоперський бізнес заздалегідь роблять ворогом громади, страждають не лише інвестори. Місто втрачає не лише податки, а ф проєкти, оновлення та можливість рухатися вперед. Тому кожен скандал навколо забудови варто починати з простих запитань: які саме факти встановлені, кому вигідне блокування і що громада отримає в результаті?

Джерело: «Вся Правда Закарпаття»