Депресія у підлітків: підтримати і не нашкодити

09.10.2020 16:45 228 0
Депресія у підлітків: підтримати і не нашкодити

«Краще б ви мене не народжували!» Це, напевно, найболючіші слова, які батьки можуть почути від своєї дитини. Одні почуватимуться винними, що виховали її нещасною, інші намагатимуться переконати, що життя прекрасне, ще інші ще й насварять: «ти не знаєш, що таке справжні проблеми!»

Та депресія – серйозна проблема, здатна перетворити життя підлітка на суцільний кошмар. Підлітковий мозок переживає гормональний шторм, хоча в багатьох аспектах він ще залишається незрілим. Юнаки і юнки обстоюють свою незалежність, часто поводяться імпульсивно, грублять, нехтують прийнятими у суспільстві правилами. Емоційні перепади у цей період – характерне явище. У цей же час розвивається самосвідомість і рефлексія. Підліток намагається осмислити самого себе і навколишній світ, задається питаннями про сенс життя і світобудови. Підліткове «я», котре ще формується, напрочуд легко травмувати. Конфлікти з однолітками, булінг, романтичні драми, сімейне неблагополуччя, невдачі в школі чи будь-якій іншій значимій сфері, зовнішні особливості, які не вписуються в «стандарти», навіть негативні коментарі у соцмережах – все це переживається як глибока невиправна трагедія. І найперше тому, що підлітки дійсно не знають, як це виправити або адекватно реагувати, адже з багатьма ситуаціями стикаються вперше. Реальність постає надто складною, жорстокою і беззмістовною, а молоді люди почуваються заслабкими, щоб впоратися з її викликами. Підлітки часто страждають від депресивних станів. Про них може сигналізувати не тільки пригніченість, смуток і відмова від спілкування, а й роздратування, агресивність та девіантна поведінка – негативні почуття спрямовуються у цьому разі назовні. Дитина може влаштовувати істерики, тікати з дому чи зі школи, калічити себе або інших. «Депресія – це не просто складний стан, а справжня хвороба, і важливо вчасно звернути на неї увагу, інакше наслідки можуть бути дуже серйозними, і головний із них – ризик самогубства», – попереджає психологиня Олена Бусель. Батькам варто звернути увагу на такі симптоми:
  • Пригнічений настрій, підвищена дратівливість, відчуття суму та порожнечі (підліток може говорити про це)
  • Зникнення інтересу до будь-якої або майже будь-якої діяльності
  • Втрата чи набір ваги більше ніж на 5% за місяць без дотримання дієт
  • Безсоння або, навпаки, надмірна сонливість
  • Збудження чи загальмованість рухів
  • Втома
  • Відчуття власної нікчемності або надмірне почуття провини
  • Зниження здатності до концентрації уваги, погіршення успішності в школі, нерішучість
  • Нав’язливі думки про смерть
Якщо не менше п’яти симптомів спостерігаються протягом більшої частини дня та тривають щодня або майже щодня більш ніж два тижні підряд, при цьому подібні ознаки не проявлялися раніше – варто проконсультуватися з психологом або психотерапевтом. Втім, тягнути підлітка у кабінет лікаря силою – не дуже вдала ідея. Це тільки зайвий раз переконає його у власній «ненормальності». Спеціалісти радять створити у сім’ї атмосферу, у якій дитина відчувала б підтримку. Трапляється, що батьки, які цікавляться життям нащадка лише на рівні «поїж – вчи уроки» та не знайомі з його мріями, інтересами і колом друзів, просто несподівано виявляють поруч фактично незнайому людину, з якою коїться щось не те. Але думати при цьому, що «він/вона ні до чого не прагне і не вчиться» або «я не можу ним/нею управляти» – означає бачити тільки верхівку айсберга. Батькам підлітків доводиться звикати до того, що управляти дитиною вони вже не можуть. У цьому віці батьки перестають бути для дитини беззаперечним авторитетом, але можуть стати партнерами і старшими товаришами.

Чого не варто робити?

Поширена помилка – применшувати проблеми підлітка. Якщо він поділиться своїми переживаннями і у відповідь почує, що це дурниці, то може вирішити, що на нього справді всім начхати, і закриється ще більше. Фраз на шталт «життя несправедливе» і «подумай про тих, кому ще гірше» також краще уникати. Підліток вже чудово усвідомлює, що воно несправедливе, але не розуміє, як із цим бути. А думки про те, що комусь гірше, ніж тобі, не допомагають почуватися краще – радше навпаки. Іноді підліток взагалі не хоче розмовляти з батьками про те, що з ним відбувається. Тиснути і влаштовувати допит – найгірше, що можна вигадати. Але й пасивне чекання, що дитина відкриється сама, може себе не виправдати. Краще делікатно дати їй зрозуміти, що її готові вислухати – але якщо вона сама захоче розповісти. І що б ви не почули, не потрібно оціночних суджень – просто слухайте. Бравурні поради «налаштуйся на позитив» і «думай про хороше» не подіють. Якщо людина у депресії, налаштуватися на позитив і думати про хороше не вийде. За однією з теорій, на це є конкретна біохімічна причина – надто низький рівень певних нейромедіаторів (серотоніну, дофаміну і норадреналіну). Позитивні переживання буквально заблоковані. Тож казати тому, хто перебуває у депресії, що треба (примусово?) радіти життю – все одно, що радити людині з ампутованими ногами зайнятися бігом.

Що можна вдіяти?

У випадку легкої депресії варто допомогти підлітку проаналізувати свої почуття. На фразу «все безнадійно» можна відповісти приблизно так: «давай подумаємо, які у нас проблеми і яку з них треба вирішити в першу чергу». Допоможіть знайти конструктивний вихід. Наприклад, якщо підліток страждає через постійні знущання у школі, доцільно перевести його до іншого навчального закладу, де його ніхто не знає і можна вибудувати нову лінію поведінки. Розмова на рівних діє краще, ніж менторський тон. На заяву «всім було б краще без мене» можна відреагувати: «ти для мене багато означаєш, і мене турбує твій настрій. Поясни мені, що відбувається». Якщо підліток говорить «у мене нічого не вийде», чесна відповідь: «навіть якщо у тебе нічого не вийде, я знатиму, що ти зробив/ла все, що міг/могла». Як би не було складно, постарайтесь мінімізувати стреси, які підліток переживає вдома. Не час пиляти за прогуляні уроки чи невимитий посуд. Дерево, яке пиляють, неодмінно впаде. Натомість запевніть дитину, що вона не сама, що ви поруч і любите її безумовно. Співчувайте, а не звинувачуйте. Задепресовані підлітки почуваються невимовно самотніми, меншовартісними і нелюбленими, і потребують любові та схвалення від батьків, навіть коли зовні не виказують цього. Все одно покажіть, що ви не залишите їх сам на сам з проблемою. Якщо стан дитини не покращується, і тим паче якщо вона була помічена за самокаліченням або погрожує суїцидом, неприпустимо зволікати з візитом до спеціаліста. Одужання від депресії у підлітка може зайняти тривалий час. Гіркі істини, засвоєні у цей критичний період, залишаються з людиною назавжди, але з ними вдається примиритися. Правда, що ми всі помремо – зате жити, як мінімум, цікавіше.

Підготувала Христина Шепа,

 для «ПЕРШИЙ.com.ua»

Читайте також: Тіло пролежало близько місяця: біля вокзалу знайшли мертвого чоловіка Будьте в курсі з “ПЕРШИЙ.com.ua” – приєднуйся до наших каналів у Telegram та Viber, а також підписуйся на сторінку в Instagram
Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!
Loading...