Будинок престарілих «Надія» став підрозділом Дубівського терцентру (ФОТО)

Ще у 2004 році греко-католицька громада з ініціативи священика о. Петра Креницького викупила старий будинок культури від Усть-Чорнянського лісокомбінату. Будівлю відремонтували та заснували в одній частині будинок престарілих «Надія», а в іншій – жіночий монастир. Людей похилого віку, які залишилися без рідних чи за якими не мали змоги доглядати діти та родичі, почали приймати в Усть-Чорній. Опіку над ними до 2018 року вели Благодійний фонд імені Олександра Хіри та греко-католицька церква Тячівського району. Тут працювали на волонтерських засадах та за невелику оплату місцеві жительки та монашки. А утримувалися престарілі у основному за рахунок пожертв та благодійних коштів небайдужих, також частину своїх пенсій підопічні віддавали закладу за проживання, пише http://www.tyachiv.com.ua. Аби надати соціальні гарантії та державну підтримку працівникам та мешканцям закладу, на початку цього року будинок «Надія» було передано до Дубівського територіального центру й оформлено як відділення стаціонарного догляду самотніх людей. Ініціатором переходу закладу під опіку держави виступив голова РДА Василь Дем’янчук, також підтримав задум керівник Благодійного фонду ім. Олександра Хіри Іван Фіцай. Як зазначає директор територіального центру Іван Канюка, після оформлення всієї необхідної документації з 1 січня 2018 року у територіальному центрі запрацювало нове відділення. - Всі працівники закладу, а це 9 осіб, були працевлаштовані до терцентру. Їх обов’язки не змінилися, вони й надалі опікуються престарілими, тільки тепер отримали соціальний пакет та державну підтримку. Також за сумісництвом у цьому відділенні працюють дві  медсестри – Ольга Ціпіньо, яка має основне місце роботи в Усть-Чорнянській МЛ, та Ганна Костяк, яка надає меддопомогу ще й у Лопухівському відділенні терцентру, - розповідає Іван Іванович. Продовжує керувати справами відділення й після його переоформлення сестра Святослава (Вікторія Ласло), яка наразі обіймає посаду завгоспа закладу. Що ж до мешканців підрозділу, то держава забезпечує їх всім необхідним, натомість 75 відсотків з пенсійних виплат йде у спецфонд закладу на їх утримання, а решту коштів мешканці отримують через поштовий зв'язок й  використовують на свій розсуд. … До Усть-Чорнянського відділення стаціонарного догляду ми завітали на свято Воздви?ження Че?сного Хреста? Госпо?днього у ранкову пору. При вході до закладу нас зустрічає сестра Святослава, привітно усміхається, вітається: «Слава Ісусу Христу», -  запрошує до приміщення. На першому поверсі, у столовій, саме снідають жінки літнього віку. Це ті, які можуть самостійно пересуватися. Інші ж підопічні снідають у своїх кімнатах. - Зараз у закладі перебуває тринадцять людей, з них п’ятеро чоловіків та восьмеро жінок. Кожен з них має певні проблеми зі здоров’ям чи  доволі поважний вік, тож не можуть самі собі дати раду, а вдома їх нікому доглядати, - розповідає сестра Святослава. - Тут вони під опікою, мають триразове харчування, проживають у затишних кімнатах по двоє чи більше осіб. Четверо підопічних лежачі, тож вони проживають у одній кімнаті. Загалом, є вісім кімнат. Завгосп переконує, що доглядають мешканців закладу дуже дбайливо. Працівники не тільки приводять до ладу саме приміщення та готують їжу, а й допомагають немічним доглядати за собою, слідкують за їх гігієною. Кожну лежачу людину два рази, а за потреби й більше, переодягає доглядальниця. А й справді, приміщення приємно дивує чистотою й охайністю, тут відсутній неприємний запах, прибрані й санвузли. Йдемо до кухні. Кухар саме завершила роздачу сніданку підопічним. Тож вже береться за приготування обіду. - Сьогодні – свято Здвиг, а це пісний день, тому й страви готуємо відповідні. На сніданок були макарони з цибулею, а на обід приготуємо уху та картоплю з рибою смаженою, на вечерю – вареники з картоплею, - розповідає кухар Ніна Поп. Сьогодні їй допомагає та опікується старенькими працівниця відділення Марія Ігнатишин. Сестра Святослава проводить до кімнат-відпочивалень та знайомить з жителями відділення. 65-літній Золтан Балог з Ужгорода потрапив до будинку «Надія» кілька років тому. У минулому ужгородець був кінорежисером, знає три мови, однак після перенесеного інсульту втратив дієздатність. Оскільки рідних у нього  не залишилося, тільки племінник у сусідньому від Усть-Чорної селі, то й вирішив проживати поблизу родича. Нещодавно завдяки дбайливому догляду працівників закладу Золтан зміг звестись на ноги й вже ступає самотужки кілька кроків. З 2012 року проживає у закладі й 60-літній Сергій з Запоріжжя. До Усть-Чорної його привезли добродійники аж з Чехії. За кордоном чоловік певний час працював, однак його спіткало нещастя - втратив документи, а на додачу ще й похитнулося здоров’я - відмовили ноги. Знедоленому українцю допомогли земляки: зробили тимчасове посвідчення особи й перевезли на Тячівщину. Сестра Святослава проводить до зали на другому поверсі, де мешканці будинку у будень збираються на посиденьки, а у святкові дні та неділю тут веде службу Божу священик греко-католицького храму о. Василь Декет. У залі ми зустріли 80-літню тернівчанку Олену. Бабуся потрапила до закладу наприкінці 2017 року. Каже, що умовами проживання задоволена: комфортні кімнати, смачна їжа, а головне, про неї піклуються. Все більше часу жінка приділяє читанню релігійної літератури, хоч й має дуже слабкий зір. У одній кімнаті на другому поверсі проживають дві жінки з Тячева – Єва та Надія. Обом за 70 років та мають проблеми зі здоров’ям, а вдома нікому було за ними вести нагляд, тож,  за рекомендацією знайомих, поселилися у будинку престарілих. Близько трьох років тому до закладу потрапив й мешканець Руського Поля Іван. Чоловік після перенесеного інсульту був лежачим. Він також не має рідних, які б за ним доглядали. Тут персонал закладу буквально поклав недужого на ноги. Зараз чоловік потроху самотужки встає з візка. Каже, що це завдяки не тільки хорошому догляду, а й моральній підтримці, яку тут надають. Найстаршими ж мешканками будинку є дві 86-річні бабусі – Олена з Вільхівців та Василина з Руської Мокрої. Обидві проживають у одній кімнаті, здружилися й вже стали мов сестри. - Нашим підопічним, окрім догляду, потрібна ще моральна та психологічна підтримка. Адже є серед них такі, від яких відмовилися родичі. І змиритися з цим надто важко стареньким. Аби підтримати їх, два рази на рік працює з підопічними волонтер-психолог  з Чехії. Цього літа вона два тижні спілкувалася з нашими підопічними й допомагала їм вийти з пригніченого стану. Звісно, дає наснагу й віра у Бога та молитва, - розповідає сестра Святослава. Намагаються у закладі й соціалізувати підопічних. На різдвяні чи інші релігійні свята до них навідуються школярі з концертними програмами. Веселу коляду чи просто цікавий виступ дітей завжди з нетерпінням чекають у цьому закладі. - Однією з основних умов передачі будинку «Надія» під державну опіку було те, що всі мешканці залишаються й надалі у закладі, не зважаючи на те, мають вони близьких родичів чи ні. У подальшому ж відділення не прийматиме тих осіб, які не визнані як самотні. Тобто відбір до відділення буде йти за правилами, які діють у такого типу закладах, - зазначає Іван Канюка. Він переконує, що до терцентру заклад перейшов у дуже хорошому стані. Як зазначає сестра Святослава, за всі роки існування будинку «Надія» громада зуміла залучити спонсорів та благодійників, аби відновити приміщення будівлі. Було придбано для мешканців спеціалізовану апаратуру, що помагає у догляді за ними. Тогоріч на другому поверсі німецька благодійна організація провела євроремонт приміщення. Цьогоріч вже терцентр продовжує покращувати структурний підрозділ,  тут встановлено електрокотел. Хоч паралельно за потреби буде працювати й котел на твердому паливі. До речі,  греко-католицька громада й надалі підтримує заклад й нещодавно придбала для обігріву приміщення тверде паливо – дрова. Нагадаємо, День Віри, Надії, Любові: у храмі села Зубівка – ще одне престольне свято (ФОТО)