Головна » Найцікавіше

Бокори, дараби, кляузи: фото унікальних гідротехнічних споруд у Карпатах (фото)

Прикарпатський історик, мандрівник Роберт Ерік опублікував добірку давніх фото, на яких зображені кляузи-гаті, що їх використовували для сплаву лісу в Карпатах

Світлини дають уявлення про каскади унікальних за архітектурою гідротехнічних споруд у верхів’ях Пруту, Чорного та Білого Черемошу й інших гірських річок Прикарпаття.

На річках Чорний і Білий Черемош у другій половині ХІХ століття було споруджено із дерева і каміння понад 20 водозбірних гребель, які одержали назву кляуз-гатей. Гуцули ще називали їх “гамованки”. Всі вони протягом двох сотень років були важливими інженерними гідротехнічними спорудами гірського лісосплаву Гуцульщини. Упродовж ХІХ-ХХ століть це був найдешевший спосіб транспортування деревини. Зазвичай бокораші гнали плоти-дараби бурхливими потоками карпатських рік до лісопереробних комбінатів у Кутах, Вижниці і далі Прутом аж до Чернівців.

Кляуза (нім. klause – “ущелина”) – гідротехнічна споруда, призначена для сплаву лісу маловодними гірськими річками Карпат.

35-1

На одній річці часто будували каскад кляуз. У водосховищі кляузи акумулювали ліс, який звозився з навколишніх лісорозробок, та з колод (кльоців) формували невеликі плоти – дараби. З дарабів, скріплених послідовно між собою, формували один великий пліт – бокор.

35-2

У призначений час відкривали систему шлюзів греблі, і бокори, підхоплені потужним водним потоком, неслися вниз у долини. Таким чином кляузи на певний час піднімали рівень води у верхів’ях річок, щоб ліс безперешкодно міг транспортуватись мілководдям до повноводнішої річки або до іншої кляузи.

35-3

У повоєнні роки, коли деревини потребували всюди, професія сплавника була затребувана. Лісу було вдосталь, роботи також. Крім того, за неї непогано платили, тому люди сходилися на лісосплав з усього краю.

Наприклад, за одноразовий сплав від Яловичори до кінцевого пункту в Чернівцях у 1920-х роках керманич однієї валки дарабів – бокора – міг отримати зарплату, рівноцінну вартості корови. На той час це були великі гроші.

35-4

Сплавляти ліс починали вже з ранньої весни і до тих пір, поки річка не почне примерзати. З розширенням мережі залізниць і приходом у гори важкої техніки сплавляти ліс річками стали дедалі рідше. На Бойківщині сплав лісу припинився у 1940-х роках. На Гуцульщині останній пліт пройшов Черемошем у серпні 1979 року. Професія бокорашів – сплавників лісу – остаточно зникла в 1954 році.

35-5

Після припинення лісосплаву дарабами по Чорному і Білому Черемошах всі залишені кляузи-гаті поступово були зруйновані щорічними повенями, але їхні руїни є цінними пам’ятками історії і будівничої культури Гуцульщини.

Перкалабська лісосплавна гамованка – найбільша в басейні Білого Черемошу – була збудована у 1879 році і названа іменем кронпринца Рудольфа, єдиного сина імператора Франца-Йосифа, який трагічно загинув у 1889 році.

35-6

Кляуза Лостун на Чорному Черемоші була відновлена після повені у 1927 році. І на той час це була найбільша архітектурна гідрологічна споруда у Карпатах – її водозабір становив 225 тис. кубометрів.

Збереглася кляуза в урочищі Балтагур – у верхній частині Чорного Черемошу. Ця конструкція вражала своїми розмірами. На глибині від 3 до 5 метрів був викладений з колод і заповнений камінням фундамент греблі. Середня частина споруди була укріплена 5-ступінчастими контрфорсами, які для посилення конструкції заповнили камінням. Жолоб, яким випускали плоти та спрямовували у потрібному напрямку, завширшки 3 м, також був укріплений клітями з камінням. З протилежного боку йшли чотири настили – сходинки. Вони не тільки приймали перший напір води, але й пом’якшували силу удару плотів по дну ріки. Висота гамованки від рівня води сягала від 9 до 12 м.

Подібною була і кляуза на Лазещині.

35-7

Зараз старих кляуз залишилося обмаль. Збереглися рештки гатей на прикарпатських річках Яловичора, Путила, Шибене, потік Керничний.

35-8

35-9

На Закарпатті (територія НПП “Синевир”, недалеко від озера на Чорній ріці) на місці унікальної за архітектурою кляузи, яка частково збереглася, створили Музей лісу і сплаву. Це унікальний музей – єдиний у Європі.

Чорноріченська кляуза була зведена в середині XIX ст. Це була дерев’яна гребля довжиною 80 м з воротами для скидання води. Спеціальні піднімальні механізми відкривали шлюзи. Складне технічне й архітектурне рішення споруди базувалося на традиціях народного будівництва. Гребля функціонувала до 1960 року. У середині 1990-х була частково відновлена і стала музеєм. Але останні повені завдали кляузі непоправної шкоди.

За матеріалами: https://kurs.if.ua

Реклама
Попередня публікація: