Завантажити мобільний додаток Завантажити мобільний додаток

Головна » Життя

Закарпатці повинні знати: Як може татуювання вплинути на долю закарпатців?

Майстер тату Олександр Рабкевич розповів, у якому віці та на яких частинах тіла найкраще робити татуювання та розвіяв деякі міфи.

Колись наколки вважалися знаком бунтарів. Церква виступала категорично проти малюнків на тілі. Зараз же татуювання стали настільки невід’ємною часткою культури, що їх можна побачити не лише на мужніх чоловічих плечах, але й на руках тендітних дівчат. Молодь, яка прагне відрізнятися від інших, таким чином нерідко самостверджується і обирає певний знак чи символ, який хоче відтворити на собі. Зараз тату – це не просто чорні візерунки чи літери, а складні багатоколірні композиції, які виконуються поетапно і можуть займати великі площі на шкірі, пише газета «Неділя Закарпатські новини».

Тож яка нині мода на татуювання, на які частини тіла найчастіше їх наносять закарпатці, які обирають малюнки і чи дійсно процес нанесення татуювання настільки болісний, як про нього кажуть… Про це та інше у прес-центрі газети «Неділя Закарпатські новини» під час наших «Недільних бесід» ми говорили з майстром тату з Ужгорода Олександром Рабкевичем.

– Що надихнуло займатися такою незвичною справою? Чи давно працюєте майстром тату?

– В мене є друг та напарник Кріс Хіріц. Ми робимо татуювання і в Ужгороді, і в Будапешті. Своє перше татуювання я зробив саме у нього. Тоді мені було років 19. І от одного разу я зустрів знайомого й побачив на його тілі на той час чудову роботу Кріса. Це був вовк у стилі реалізму. Виглядало круто. І ціна мене влаштовувала. Тож я запалився, прийшов до нього й ми домовилися про сеанс. Потім зробили татуювання, мені сподобалось. Через тиждень-два зробив уже друге. Відтак ми здружилися, почали багато спілкуватися. Мені також захотілося спробувати робити татуювання. Я захоплювався малюванням, малював портрети, в мене гарно виходило, тому хист до цього мав. Кріс мені пояснив основи, і я спробував. Та справжні знання приходять із досвідом. З кожною роботою виходить все краще. Зараз уже більше п’яти років, як займаюся цією справою.

– Чи існує мода на татуювання? Які тату зараз найчастіше замовляють закарпатці?

– Звичайно. Мода на тату була і буде. І мода є на багато стилів, скажімо: реалізм, дотворк, неотрадішинал, олдскул, графіка, акварель, треш полька. Я в основному фанат реалізму. Але все залежить конкретно від клієнта – що саме він хоче. Часто клієнти просять зробити невеликі роботи, скажімо, написи, а з більш об’ємних – тварин: вовків, левів, сов. Або черепи, троянди. Також є багато різних комбінацій цих елементів. Колись були актуальними знаки зодіаку, трайбли, ієрогліфи. Зараз вони можна сказати, вийшли з тату-індустрії.

– А що можете сказати про написи? Які слова замовляють? Може, імена?

– Написи бувають надзвичайно різні, я їх зробив дуже багато. Хоча мало хто з тату-майстрів любить ними займатися, оскільки це не творчо і не дуже цікаво. Але при цьому написи займають не малу частину замовлень на татуювання. Щодо змісту, то вибір у всіх різний. Імена замовляють зараз рідко. Хіба що батьки імена дітей.

Але здебільшого клієнти вибирають собі якісь латинські фрази, частинки крилатих висловів, які їм до вподоби і які можна знайти в Інтернеті.

– Тобто клієнти підбирають собі такий малюнок чи напис, який може вплинути на їхню долю? І це спрацьовує?

– Ні. Як на мене, татуювання не може змінити долю людини. Просто будь-яке мистецтво впливає на психологічний стан. Тому той, хто переконує себе в чомусь, вірить у це,  програмує себе на якісь зміни. Але це відбувається не через саме татуювання, а через власні переконання чи особисту мотивацію.

Але розповім про один випадок. Якось Кріс набивав татуювання гусака. Здавалося б, дивно. Але… Хлопець був у комі, йому приснився гусак. Після цього він вийшов з коми. Тому цього птаха вважав своєрідним символом, вирішив його на собі зобразити.

Але художнє татуювання не несе в собі ніякого таємного значення і зациклюватися на цьому не варто. Якщо людині щось подобається, не треба ламати голову над тим, добрий чи поганий це знак.

– А хрести замовляють?

– Так. Досить часто. Просто хрести є різні. Простий чорний, як у фізрука, – це класика. Часто саме з таким проханням і приходять.

– Скільки максимум може тривати нанесення татуювання?

– Якщо людина вирішує забити повністю руку, ногу, спину, то на це треба декілька сеансів, це – поетапна  робота. Усе залежить від ескізу. Там може бути купа деталей, а з маленькою картинкою потрібно посидіти 5-6 годин.

– Яке найбільше і найменше тату доводилося робити?

Одного разу за один сеанс половину спини «замалював» клієнтові. Там малюнок сам по собі був нескладний, просто великий. А от мініатюрне доводиться часто робити. Наприклад, із маленьких наносив русалку, троянди маленькі, золоту рибку. Часто просять чорних ластівок або знаки нескінченності. Утім маленькі татуювання можна вибрати й набагато цікавіші.

– На якому найцікавішому місці доводилося робити татуювання? І де найчастіше просять? 

– З інтимними тату звертаються рідко. Місця вибирають різні, де лише можна придумати. Було, що робив на шиї (область горла) хлопцю тату. Це рідкісні випадки. Більшість татуювань наношу на руки, ноги, спину, ребра, ключиці та інші частини тіла. Найчастіше – на руки, передпліччя.

– Чи є такі клієнти, які хочуть переробити татуювання на інше або взагалі його позбутися?

– Так, звичайно, бувало таке. У основному приходять перебивати татуювання. Причиною може бути неякісна робота якогось майстра, або в армії щось було набито, або друг у підвалі наколов. Колись давно всяке робили. Зараз практично будь-яку роботу можна скоригувати, перебити на щось інше. Звичайно трапляються варіанти, коли дуже сильно «напартачено», коли доводиться використовувати лазер для видалення. Ми поки що не видаляємо татуювання. Але в перспективі плануємо надавати й такі послуги. Хоча це проводиться не в один етап, процедура не така тривала, як нанесення, але більш болісна. А от для перекриття лазером освітлюється робота і можна наносити інший малюнок, не відштовхуючись від старого татуювання.

– А чи буває таке, коли клієнт хоче татуювання, але дуже боїться болю? Що робите у таких випадках?

– Таке трапляється дуже часто. Бояться практично всі. Але коли починаємо працювати, заспокоюється. Я знаю, на яких місцях більш боляче, а на яких – ні. Однак больовий поріг залежить від конкретної людини. У всіх він різний. Хтось може спати, а хтось – кричати, хоча так трапляється дуже рідко.

– На яких місцях болить найбільше?

– На кисті руки не дуже приємне місце, на внутрішній стороні біцепсу, ребрах, на нижній частині ноги.  Плече практично зовсім не болюче, на спині все залежить від конкретного місця. Під час нанесення татуювання клієнти заспокоюються і розуміють, що біль є не таким сильним, як вони думали перед початком сеансу.

– А якась анестезія проводиться?

– Так. Є знеболювальні для татуювань. З ними є свої нюанси, та й клієнти просять про таке десь на третій годині сеансу.  Іноді я ними користуюся, але в основному – ні.

– Чи залежить малюнок на тілі, тобто пріоритети клієнта, від того, ким він працює, який у нього соціальний статус?

– Насправді, думаю, не сильно залежить від професії. До того ж у нас мало хто працює за тією спеціальністю, на яку вивчився, або де справді хоче робити. Наприклад, хтось може працювати вчителем, барменом, офіціантом, але не мати до цього покликання, не любити свою роботу. Тобто татуювання (його наявність або обраний малюнок) не сильно прив’язуються до роботи. Тут усе більше залежить від вподобань. Хіба що, скажімо, перукар може собі замовити намалювати на тілі ножиці, бо вже багато років із ними працює, або майстер тату – набити татуювальну машинку, художник – пензлики та мольберт… але такі випадки поодинокі.

– Які татуювання найчастіше просять зробити хлопці, а які – дівчата?

– Дівчата в основному вибирають маленькі малюнки. Щодо тематики є конкретно дівчачі роботи, а є для хлопців, але сильного розмежування немає. Наприклад, троянди може набити і хлопець, і дівчина, та й пасувати це буде всім.

– Як би ви змалювали портрет типового клієнта: стать, вік, робота.

– Найстаршими клієнтами в мене були чоловік з жінкою років 50-60. Щодо наймолодших, то до 18 років татуювання не робимо. Середній вік – 20-25 років. Як на мене, татуювання треба починати робити після 20, хоч дехто хоче зразу після 18. Краще почекати, підійти до цього більш усвідомлено, не керуватися імпульсами. Адже якщо людина хоче зробити татуюваня, вона його все одно зробить, просто пізніше поставиться до цього більш відповідально, не проситиме набити щось таке, що невдовзі стане нецікавим. Щодо статі, то частіше звертаються усе ж хлопці. Але різниця зовсім несуттєва, співвідношення приблизно 60 на 40. Щодо роботи, то немає професії, представники якої найчастіше роблять татуювання.

– Чи доводилося комусь відмовляти в нанесенні татуювання? Які для цього можуть бути причини?

– Звичайно. Причини переважно – неповноліття. Також не робимо татуювання людям у стані алкогольного або наркотичного сп’яніння. «Зонівські» наколки теж не наносимо. Взагалі причина може бути різна. Майстер має право відмовити будь-кому.

– А як доглядати за татуюванням?

– Практично 50 відсотків якості татуювання залежить від догляду за ним, від того, наскільки людина буде дотримуватись рекомендацій тату-майстра, якого теж треба обирати відповідально, подивившись портфоліо, готові роботи. На жаль, дехто сильно косячить, не слухає порад майстра, а потім скаржиться, що десь колір поблід і просить безкоштовно корекцію зробити. Загалом догляд не складний, головне – дотримуватись рекомендацій майстра, тоді все буде добре.

– Скільки часу займає один сеанс?

– У середньому нормальний сеанс – це 5-6 годин.  Бувало, й 15 годин працювали, але це рідкість.

– Цікаві випадки з роботи. Чи бувають курйози?

– Було таке, що хлопець знепритомнів. Але то було невесело. Потім він розповів, що з ним таке траплялося не вперше. Ще одного разу я в салоні набиваю татуювання, раптом заходить дідок. Стоїть, дивиться десь дві хвилини, а потім роздивляється довкола і питає: «А де тут у вас овочі продають?» Ми тоді з клієнтом добре посміялися.

– А які можете розвіяти міфи щодо татуювань?

– Що є тимчасові татуювання – на півроку, а потім фарба зникає. Такого не існує. А ще, гадаю, варто пам’ятати про гігієну, бо здоров’я – це головне у людини. Клієнт повинен знати, що похід до майстра тату буде безпечним для нього. Тому потрібно звертати увагу на деякі моменти. Передусім, усі засоби для нанесення  мають бути одноразові і розпаковуватись при вас. Також вся робоча поверхня майстра має бути в бар’єрному захисті. Ми працюємо тільки так і надаємо цьому багато уваги. Не забувайте про це і ви.

– Розкажіть про себе як про людину. Чим займаєтесь у вільний час, які маєте хобі, куди подорожуєте?

– Я вчився на менеджменті готельно-ресторанного бізнесу, але жодного разу диплом університету з шухляди не виймав. Люблю малювати, обожнюю мотоцикли, мав уже їх 8-10. Щодо подорожей, то якщо є можливість, поїхати можна хоч куди. За кордон їжджу часто, але переважно у справах.

– Спасибі за розмову! Успіхів вам та натхнення. 

Марина АЛДОН, «Неділя Закарпатські новини», ексклюзивно для zakarpatpost.net

Нагадаємо, Заплановану вуличну акцію «Бузкова стрічка» в Ужгороді перенесли через погодні умови

Реклама
Реклама