Віктор Медведчук: Замість істерики навколо "Північного потоку-2" Києву варто реалізувати ідею створення газотранспортного консорціуму

22.07.2021 22:10 341 0
Віктор Медведчук: Замість істерики навколо "Північного потоку-2" Києву варто реалізувати ідею створення газотранспортного консорціуму

Голова політради партії "Опозиційна платформа - За життя" Віктор Медведчук давно і послідовно відстоює ідею створення тристороннього газотранспортного консорціуму Україна ‒ ЄС ‒ Росія. Зараз, коли Україна, як країна-транзитер, опинилася в дуже непростій ситуації через те, що завершується будівництво "Північного потоку-2", ідея консорціуму, схоже, актуальна як ніколи. Які перспективи України як транзитера і які кроки може зробити наша країна, щоб захистити свої інтереси? Чи вигідний Україні тристоронній газотранспортний консорціум і що перешкоджає його створенню? На ці та інші питання журналісти "Стіна" попросили відповісти Віктора Медведчука.

- Як ви оцінюєте спільну заяву США та Німеччини щодо "Північного потоку-2"? І що це означає Для України?

- Спільна заява США і Німеччини щодо "Північного потоку ‒ 2" стала холодним душем для української влади і вироком її недалекоглядної і русофобської політики. Цей абсолютний стратегічний програш України-наслідок непродуманого і навіть дилетантського підходу офіційного Києва до побудови міжнародних економічних відносин.

Замість того щоб поставити на перше місце економічні інтереси своєї країни і враховувати потреби економік інших країн, залучених до кооперації, взяти на озброєння тактику співпраці з основним партнером у газовій сфері-Російською Федерацією, українська влада не залишала спроб підмінити раціональні рішення безглуздо агресивними заявами про " Північний потік-2" і сумнівними домовленостями із західними партнерами. У вирішенні найважливішого питання збереження транзиту газу вище керівництво нашої країни керувалося не фактами і розрахунками, а власними фантазіями, продемонструвавши повний інфантилізм і відірваність від реальності.

- Що варто робити Україні в ситуації, що склалася, щоб захистити свої інтереси?

- Завжди було очевидно, що завдання номер один для України в умовах побудови "Північного потоку – 2" – збереження транзиту російського газу через українську ГТС. Це запорука і виживання української економіки та безперебійного газопостачання самої країни. Однак ні в уряді, ні на Банковій так і не змогли тверезо, а головне, вчасно розглянути всі ризики для України від реалізації цього масштабного проекту і об'єктивно, адекватно оцінити позицію Європи і світу в цьому зв'язку.

Особливо варто відзначити той факт, що переговори про транзит газу Україна вела не з видобувною цей газ Росією або споживає його Європою, а з головним конкурентом на цьому ринку ‒ Сполученими Штатами Америки. Пояснити таке рішення з точки зору економіки неможливо-тільки з точки зору зовнішнього управління нашою країною.

- І як, по-вашому треба діяти?

- Я пропоную для початку зробити кілька найважливіших висновків з ситуації, що склалася.

По-перше, тільки самостійне відстоювання своїх зовнішньополітичних інтересів, суверенітет держави здатні служити захисту її національних інтересів. Замість того щоб вступати в сумнівні союзи і намагатися заручитися заступництвом заходу, Києву варто було реалізувати давно розроблений проект тристороннього газотранспортного консорціуму за участю ЄС, як споживача російського газу, і РФ, як його постачальника і гаранта заповненості української ГТС блакитним паливом.

По-друге, на чільне місце повинні ставитися локальні, галузеві цілі і завдання, а критерієм їх оцінки повинна бути вигода для країни. Україна, на жаль, перетворилася з суб'єкта в об'єкт світової політики. А залежність від волі західних кредиторів лише посилює це.

Тому країні варто: вибудовувати взаємовигідні відносини в першу чергу з найближчими сусідами і давніми стратегічними партнерами; зберігати позиції на традиційних для себе ринках збуту з поступовим їх розширенням; розвивати взаємовигідну спільну кооперацію, стимулюючи таким чином високотехнологічну промисловість і т. д.

По-третє, потрібно усвідомити, що реалізовувати стратегічні проекти для захисту власних національних інтересів в умовах заохочуваної владою русофобії неможливо.

Розгул радикального націоналізму і неофашизму, переслідування російськомовних громадян (а на цьому тлі – злочини проти свободи слова і свободи особистості) давно перестали бути внутрішньою проблемою України. Це підриває авторитет України як цивілізованої держави на світовій арені, зводиться в ранг держполітики і гальмує реалізацію цілого ряду стратегічних проектів в інтересах нашої країни та її громадян.

- По-вашому, вихід у тому, щоб створити тристоронній газостранспортний Консорціум Україна-ЄС-Росія?

- Так, такий Консорціум необхідний. Для України вже кілька років гостро стоїть питання про необхідність укладення нового довгострокового контракту на транзит російського газу до Європи. А оскільки тільки Російська Федерація здатна виступити гарантом його поставок і забезпечити безперебійне прокачування блакитного палива через територію України, необхідність невідкладного створення тристороннього газотранспортного консорціуму виходить на перший план.

Крім усього іншого, ГТС України, як загальновідомо, вимагає модернізації, а значить, і серйозних капіталовкладень. Від підтримки газової труби в стабільному робочому стані залежить майбутнє економіки всієї України. А залучити такі кошти без іноземних партнерів, якими могли б стати учасники консорціуму, навряд чи можливо.

Більше того, створення тристороннього газотранспортного консорціуму-питання, яке дозріло і перезріло – могло б стати драйвером "перезавантаження" відносин між Україною і Росією. І необхідність такого "перезавантаження" у мене особисто сумнівів не викликає.

Питання лише в тому, чи збігаються цілі української влади зі стратегічними інтересами самої України та її громадян. Чи готовий офіційний Київ не впадати в істерику, почувши реальну думку світових лідерів щодо "Північного потоку-2", а зробити висновки і почати нарешті захищати економічні та політичні інтереси своєї країни? Чи Готова українська влада до перегляду зовнішньополітичного вектора і до "перезавантаження" відносин з Росією? Чи нинішня влада не тільки не хоче такого "перезавантаження", але й не розуміє, як підійти до вирішення цього завдання?

- Після всіх подій і конфліктів, які пройшли між Україною і РФ, чи зможемо ми домовитися?

Відповідь на це питання дають самі росіяни. "Росія готова обговорювати продовження транзиту газу через Україну після 2024 року, це виключно питання економічної доцільності, але в тексті заяви ФРН і США з цього питання складається ефект "без мене мене одружили", про це сказав прес-секретар президента РФ Дмитро Пєсков.

Висновок очевидний: якщо українська влада запропонує вигідні умови – то домовленість буде досягнута. А якщо офіційний Київ житиме колоніальними фантазіями, мріючи про те, як світові лідери використовують свої унікальні ресурси і вплив, щоб, конфліктуючи з Росією і створюючи труднощі для своїх виборців, забезпечувати комфорт київським чиновникам — то про це треба говорити не з економістами і дипломатами, а з психіатром.

- Ви так впевнені, що Україна втрачає статус країни-транзитера і без тристороннього консорціуму нам не обійтися?

‒ Певен. Про це свідчать факти, а вони, як відомо, вперта річ.

По-перше, ми вже спостерігаємо істотне зниження обсягів транзиту природного газу. Так, транзит газу в Європу по газотранспортній системі України протягом 2020 року скоротився в порівнянні з попереднім роком на 38% ‒ до 55,8 млрд кубометрів. І це при тому, що роком раніше обсяг транзиту становив 89,6 млрд кубометрів.

Зниження обсягів транзиту газу через ГТС України призвело відповідно до зниження доходів. Якщо в попередні роки дохід від транзиту блакитного палива становив до $2,8-3,0 млрд на рік, залежно від обсягів транспортування, то в 2020-му він знизився до $2,11 млрд (вартість бронювання 65 млрд кубометрів). Враховуючи той факт, що згідно з новою газовою угодою обсяг транспортування газу в 2021-2024 роках становитиме лише 40 млрд кубометрів на рік( заброньований обсяг), що в 2,2 рази менше показника 2019 року і в 3,7 рази менше потужності ГТС на виході (146 млрд кубометрів), дохід України від транзиту природного газу знизиться приблизно до $1,5 млрд.

По-друге, в наявності диверсифікація поставок блакитного палива на європейський континент. У питанні поставок блакитного палива в Європу Україна давно втратила свою значимість через обхідних газопроводів "Північний потік" протяжністю 1224 км (55 млрд кубометрів) і "Північний потік ‒ 2" до 1200 км (55 млрд кубометрів), "Турецький потік" ‒ близько 1100 км (31,5 млрд кубометрів), "Ямал-Європа" ‒ до 2000 км (32,9 млрд кубометрів), сумарно близько 174,4 млрд кубометрів.

До того ж крім РФ, країни ЄС імпортують блакитне паливо з Норвегії та Алжиру. У 2025-2026 роках Ізраїль, Кіпр і Греція планують запуск Східно-середземноморського газопроводу протяжністю 1900 км з обсягом прокачування 10-20 млрд кубометрів щорічно. Ось так наша країна за останні роки втратила статус країни-транзитера.

- Ви не вірите в те, що США і Німеччина будуть відстоювати інтереси України і домагатися забезпечення завантаження її газотранспортної системи?

- За великим рахунком, це прояв політичної корупції, коли ринкові механізми підміняються політичними домовленостями, коли влада України звертається до Німеччини і США, щоб вони захищали наші інтереси. Зауважте, це замість того, щоб самим захищати інтереси нашої країни. Україна могла б домовитися і з Росією, і з ЄС, і в такому тристоронньому газотранспортному консорціумі всі були б зацікавлені в збільшенні транзиту, тому що це економічно вигідно. Якщо ж звертатися до інших міжнародних гравців, щоб вони з політичних причин захищали наші інтереси і щось гарантували, то зрозуміло, що ніхто це безкоштовно робити не буде. І рахунок за це нам ще виставлять.

Читайте також:

Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!
Loading...