Ужгородський пауерліфтер Максим Офіцинський "Націлююсь на медаль чемпіонату світу"

З першого ж підходу він захопив лідируючі позиції, піднявши: у присіданні, жимі лежачи й тязі 222,5, 142,5 і 230 кг та набравши переможні 595 кг. Тож про успіх та плани на майбутнє довідувався в нашого атлета. Максиме, чому вибрав саме пауерліфтинг із-поміж багатьох інших видів? – Все почалося, коли вирішив у 15 років зайнятися якимось спортом. Через щільний графік у навчанні та близькість до будинку спорткомплексу УжНУ пішов у секцію атлетизму до відомого наставника Андрія Федорішка. Спочатку просто тягав гантелі та штангу задля задоволення. Після кількох місяців тренувань Андрій Андрійович запропонував спробувати виступити на офіційних змаганнях. Уже в дебютному чемпіонаті області підняв вагу, яка дозволяла виконати нормативи кандидата в майстри спорту, але через їх незатвердженість відповідним нормам Федерації пауерліфтингу країни довелося підтверджувати результат на першому для мене офіційному чемпіонаті України. А вже на наступному, серед юнаків, у 17 років зумів виконати нормативи майстра спорту України. На останньому чемпіонаті у твоїй ваговій категорії була серйозна конкуренція? – Так, саме ця група була одна з найчисленніших. А в змаганнях дорослих спортсменів вона ще більша, тож конкуренція тут дуже серйозна. Зараз ти став чемпіоном країни серед студентів. Які нові цілі ставиш перед собою? – Завдяки перемозі в Луцьку виборов право представляти Україну на студентському чемпіонаті світу, що пройде наступного літа в Чеській Республіці. Тож готуватимуся саме до цих відповідальних протиборств. Як вдається поєднувати тренувальний процес, змагання та навчання? – Інколи доводиться чимось жертвувати, але потім наверстую втрачене. Коли готуватимуся до ЧС, де хочу поборотися за чемпіонство, звісно, більшу увагу приділятиму саме тренувальному процесу. Що б хотів побажати людям, які розпочали займатися спортом і ставлять перед собою якісь цілі? Що можеш порекомендувати задля їх досягнення? – Ніколи не здаватися й, попри невдачі, йти вперед. У мене було багато змагань, де просто нічого не виходило, не хотілося тренуватися, але зумів-таки зібратися й продовжити займатися далі. Тож раджу вчитися на своїх невдачах, виправляти їх і рухатися до вершин. За матеріалами: http://sport.ko.net.ua