Рахівщина історична: гуцульський словник

Гуцульський говір має багато власних відмін і в фонетиці і в морфології, і в лексиці та синтаксі. У лексиці відбилися особливі румунські і мадярські впливи, поза тим німецькі, грецькі, польські. Збереглося також немало слів і форм їх староруської мови. Гуцули, особливо жінки, говорили протяжно, перетягували поодинокі звуки, а се надавало говорові деякої співзвучності. Гуцули використовували деякі оригінальні вислови, не зрозумілі тим, хто не знайомий з цим народом зблизька. Кожен гуцул, вітаючись, сміливо казав: "А чи миром, братчику?” На запитання відповідали: "Миром”. Тобто, усе спокійно, щасливо."Миром, легіню”. "Ех, варе лихо, брате”, означало, що справи кепські, сповіщали про щось лихе, нещастя. "Легіню,! Ей, легіню, легіненьку, легіню-легіньку!” – означало: "Ей, молодче жвавий, гарний і відважний”. Слабосилих називали "хмизом”, а боягузів – погордливо ”бойками”. Слово гляба (гяба) означало "неможливе діло”. "Ватра” – великий вогонь. "Кріс” – переносний пристрій для стрільби. "Гарда” – жіноча прикраса на шию, зроблена з сороковців скріплених у три ряди. "Силянка”- жіноча прикраса на шию з різнокольорових пацьорок. "Байбарак” або "петик” – звичайний сердак, але без клинів. "Сембрині” – служба у когось. "Сембрилі” – винагорода за службу. "Царинка” – красива лука. . "А цур на тебе” – ганьба на тебе. "Цуратися” – відрікатися. "Челідина” ("Челядина”) – не лише звичайна челядь, але й жіноцтво взагалі чи жінка. ”Заполочь” – різнокольорові нитки для вишивання. "Пишний” – ідеал пишності і лагідного життя, слави. "Шалаш – хитар” – помешкання, або господарка. "Комашня” – великий обід з участю гостей. "Помана” – посмертний дарунок, спадщина худобою. Це від слів "поминати, згадувати”. "Проща” – посмертна промова священика. "Хороми” – сіни; від слів "хоронити”, "хоронитися”. "Кліт” – комора біля спальні, у котрій зберігалося вбрання. "Ворині” – межовий пліт. "Грунь” – макіївка невисокої гори. "Боришка” – картопля (ріпа). Відомо, що до появи картоплі на Гуцульщині ютували голодомори. "Боутиці” – жіночі прикраси, що вплітали в коси. "Харч” – усіляка їстивна пожива. "Харний” – доглянутий. "Нехарний” – брудний, нехлюйний. "Ой я бізую” – означало "ой, відчуваю себе в силі”. (А ти "побізуєшси" на ведмедя, бо гуцул - ЙО !) "Я фелелюю” – клянуся Богом. "Марга” – худоба загалом. "Дроб'єта” – вівці і кози, дрібна худоба. "Курман” ("Учкур”) – суканий шнурок. "Ліжник” – ковдра на ліжко із овечої шерсті. "Котюга” – пес. Коли хотів комусь побажати добра, гуцул казав: "Абись трвав”, тобто "абись щасливо жив". Вищий ступінь значення добра висловлювали так: "Абись ся дочекав гаразду собі, та й потіхи з дітей та й газдині!”. А при найвищому ступіні казали: "Абись божим стався!”. Клянучи комусь, говорили: "Щезай, напасте, опудо!”. У нападах гніву промовляли: "Абись ся за зуби утрафив” чи "аби тя по верхах, а коси твої аби по шпиціх серед ночі носило!”. Шпиці – то найвища вершина Чорногори. Коли ж гнів доходив щонайвищого ступеню, то гуцули говорили: "Аби тя грім трісл!” чи "аби тя смага та й плута побила!”. Слово "плута”походить від імені поганського божища Плутоса, а "смага”, певно, від "смуга”, чорний знак на грозових хмарах, вислів зичить цими словами нещастя. Проклинаючи ж свого ворога, гуцул, кричав хрестячись: "Абись дідьком стався!”. Це на противагу доброму значенню "Абись Божим стався!”. За матеріалами: http://rbdut.com.ua