Завантажити мобільний додаток Завантажити мобільний додаток

Головна » Життя

Про вибори, газ та інші актуальні питання: Інтерв’ю Віктора Медведчука (ВІДЕО)

На телеканалі NewsOne Віктор Медведчук відповів на питання В’ячеслава Піховшека.

Піховшек: Як ви розцінюєте проведення нинішньої, 2019 року, виборчої кампанії? Чи можна назвати її демократичною та прозорою, виходячи з досвіду вашої роботи й аналізу української політики?

Віктор Медведчук: Ну, ви знаєте, В’ячеслав, я хочу відзначити, що поки демократією точно не пахне. Більш того, я можу сказати: з усіх виборчих кампаній, які я мав можливість спостерігати й в 90-х роках, і у 2000-х роках, це найбрудніша, найжорсткіша, найбільш непередбачувана виборча кампанія, яку ми маємо сьогодні, напередодні 31 березня 2019 року.

Піховшек: Про що свідчить рекордна кількість кандидатів у президенти України? Це може бути доказом принаймні потенційної продажи місць у виборчих комісіях, про маніпуляції при підрахунку голосів, з вашої точки зору?

Віктор Медведчук: Ну, ви знаєте, в першу чергу, це однозначно так. Тому що 44, а сьогодні 39 кандидатів на виборах президента України — це як мінімум смішно. А як максимум це повне беззаконня, який намагаються окремі кандидати, які ще називаються технічними, використовувати в інтересах тих, від кого вони є технічними кандидатами, у своїх цілях. І ця мета — не отримати довіру громадян, як і не завоювати голоси на виборах законним, передбаченим Конституцією шляхом, а саме вплинути на підрахунок результатів виборів на свою користь. Тому що, природно, кожен кандидат має своє представництво в окружних, в дільничних виборчих комісіях, і саме з цією метою ці кандидати й пішли на вибори. Ви навіть зверніть увагу на те, як ведеться агітаційна робота. Адже в агітації бере участь, ну, може, бути 8-10, ну, максимум 12 кандидатів. Дві третини кандидатів — ми про них нічого не чуємо, ми про них нічого не знаємо, безумовно, найголовніше, що ми і їх не знаємо і не розуміємо, про що і про кого йде мова. Ось це і є свідчення подібного роду вихваляння, цинізму в питаннях технологій, які застосовуються сьогодні на виборах президента. Це, звичайно, не додає авторитету Україні, не тільки внутрішнього, а й міжнародного. Це не говорить про те, що ці вибори і їх результати будуть чесними та демократичними, тому що вони такими вже зараз, на жаль, не є.

Піховшек: Ви сказали, що, спостерігаючи за виборами, відповідаючи на перше питання, ви назвали їх найбільш цинічними, брутальними і найбільш брудними в історії України. 7 лютого 2019 року ви заявили, що «Опозиційна платформа ‒ За життя» може не визнати результатів виборів президента у випадку масових фальсифікацій і позбавлення права голосу мільйонів українців. Але це фактично вже сталося. ЦВК, протиправно інтерпретуючи закон, позбавила мільйони українських заробітчан, які працюють в Росії, реального права голосу. Чи достатньо цього, щоб не визнати результати виборів?

Віктор Медведчук: Я можу сказати, безумовно, наша політична сила, яка представлена ​​кандидатом Юрієм Бойко, буде давати загальну оцінку і виборчого процесу, і тому, як будуть проходити вибори 31-го числа, і тому, як будуть вестися підрахунки голосів на цих виборах. І дадуть остаточну оцінку.

Те, про що ви зараз говорите, В’ячеслав, це говорить про те, що ті мільйони, які позбавлені права голосу, — це свого роду фундамент для невизнання цих виборів. Причому фундамент не тільки для нашої політичної сили, а й для інших політичних сил в країні та для наших міжнародних партнерів, тобто для інших держав, які оцінюють дані обставини. Але ж ви ще не забувайте, В’ячеслав, є проблема, про яку чомусь дуже мало говорять у нас в суспільстві, кажуть в парламенті та навіть у владі, що ж наша система виборча, вона має величезну кількість недоліків, і ці недоліки багато в чому є кричущими, що порушують конституційні права і свободи громадян. Адже буде 31 березня. А потім, В’ячеслав, я можу вам поставити запитання: як ви думаєте, коли ми дізнаємося про результати виборів? Я вам заздалегідь скажу, що ми дізнаємося остаточно протягом 10 днів. Попередні підсумки ми не будемо знати там тиждень або днів вісім. Тому що Центральна виборча комісія, яка буде вести підрахунок голосів, за днів 5, 6 або 7 підіб’є підсумки з приводу обробки там 96-97% бюлетенів. А решта 3-4-2-1% будуть ще кілька днів «доводитися до розуму», а по-іншому — вони будуть просто фальсифікуватися. І адже це проблема українських виборів, які проходять останні десятиліття. Візьміть будь-яку країну, де набагато більше населення, ніж в Україні, де менше населення, і подивіться, як і коли дізнається населення всієї країни про результати виборів. День-два. Через 3-4 дні вже опубліковується та оприлюднюється офіційний результат. У нас такого не буде. А це значить, що ось ці дні — це той останній, і самий згубний, і самий цинічний етап підрахунку голосів, де будуть збочення, фальсифікації, де буде робитися все для того, щоб результати виборів привести на догоду тим чи іншим кандидатам, у кого буде більше можливості, більше ресурсу і більше впливу. І ось це є найстрашнішим для виборчої системи України. Це вирок виборчою системою України й на президентських, і на парламентських виборах, який завжди свідомо і фундаментально говорить про те, що ця виборча система, яка у нас реалізується, в тому числі й підрахунок голосів, є недемократичною і породжує умови для того, щоб вони були нечесними та несправедливими.

Піховшек: Отже, затягування підрахунку голосів ‒ це попереду. Фундамент, який влада заклала для невизнання виборів демократичними і прозорими, у вигляді позбавлення прав мільйонів наших громадян за кордоном, це вже фундамент. Але нинішня влада неодноразово вже узурпувала свої повноваження. На місцевих виборах 2015 року були позбавлені права голосу мільйони наших співвітчизників, які живуть на підконтрольних Києву територіях, які примикають до зони ООС. І ці самі люди могли проголосувати на президентських і парламентських виборах 2014 року. Чи вважаєте ви, що на президентських виборах 2019 року виборчі права цієї категорії наших громадян не будуть порушені? Чи зможуть проголосувати на виборах наші громадяни, які живуть і на непідконтрольних територіях?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, я вам хочу сказати, звичайно ж, я так не вважаю, що права і можливості цих громадян (категорій, які ви перерахували), що вони будуть мати можливості в повній мірі проголосувати. І, безумовно, в цій частині й стосовно цієї частини громадян нашої країни будуть допущені дуже серйозні порушення. Більш того, я вам хочу сказати, В’ячеслав, що сьогоднішня влада і більшість кандидатів, які до неї рвуться, як раз і не зацікавлені в цих людях. Вони не зацікавлені, щоб голосували переселенці. Це 1 600 000 або 1 560 000 чоловік. Чому? Тому що вони розуміють, за кого віддадуть голоси переселенці. Точно не за чинну владу і точно не за них подібних … З однієї простої причини, тому що вони цим людям, які виїхали з неконтрольованих територій, частина з Криму, хоча невелика — десь близько 25 000, понад півтора мільйона з Донбасу … Влада стосовно них поступила, інтелігентно висловлюючись, невідповідно їх статусу громадян України. Якщо не перераховувати всі ті порушення, з якими вони зіткнулися і з усім тим свавіллям влади стосовно цих людей. Тому заздалегідь відомі результати голосування. І навіщо владі сьогодні створювати умови для того, щоб вони голосували? Це природний процес, який влада буде робити та реалізовувати таким чином, щоб ці люди не отримали право надати довіру тим чи іншим політичним силам або того чи іншого політика під час президентської виборчої кампанії. І подібні порушення, звичайно ж, будуть. Більш того, вони вже не просто заплановані, вони запрограмовані й чинним законодавством, і поведінкою Центральної виборчої комісії, і, найголовніше, ініціативами влади, які на це спрямовані.

Піховшек: Вікторе Володимировичу, ви є автором мирного плану, який ви проголосили на з’їзді «Опозиційної платформи ‒ За життя». Моє запитання полягає в тому, що, працюючи над цим мирним планом, ви так чи інакше знаєте настрої на непідконтрольних територіях і настрої на Сході України загалом. Скажіть, будь ласка, як оце порушення виборчих прав громадян, і, напевно, можна говорити про масове порушення виборчих прав громадян, цілих категорій громадян, буде сприйнято людьми, які живуть на непідконтрольних територіях і навіть на підконтрольних територіях, які примикають до зони бойових дій?

Віктор Медведчук: Звичайно, настрої цих людей і ставлення цих людей, яких ви перерахували, до того, що відбувається і буде відбуватися, позитивним назвати не можна. І коли ми говоримо з приводу мирного плану, який я запропонував і який «Опозиційна платформа — За життя» збирається реалізовувати, я виходжу з того, що ми повинні виходити з того переговорного майданчика та з тих інтересів, які задовольняють не тільки Україну в цілому, але і неконтрольовані території та, головне, людей, які проживають на цих неконтрольованих територіях. І ви абсолютно правильно сказали, що я знаю думку цих людей. Тому що цей план — це не теоретичний твір, похідний від Конституції або від цілей, які стоять абстрактно перед владою, яка, безумовно, повинна відновлювати територіальну цілісність. Це аналіз сукупності тих аргументів, який може вплинути на позицію цих людей. Це гарантії їх безпеки, це можливість повноцінної участі в політичному житті, це захист їх головних конституційних прав і свобод. Зверніть увагу — чинних конституційних прав і свобод, які проголошені і які сьогодні передбачені Основним Законом України. Це право на мову, на використання, що дає їм можливість для реалізації частини третьої статті 10 (мова йде про використання російської мови та мов національних меншин). Це право на релігійну самобутність, на мовну самобутність, яка передбачена статтею 11 Конституції. Це можливість бути гарантованим від порушень, які можуть мати місце в тих чи інших законах, наприклад, як в тому, що зараз розглядається Верховною Радою в питаннях регулювання дії української мови, — закону, який визначає статус його як єдиної державної мови. Тому що в цьому законі є маса порушень, які сьогодні становлять висновок характеристики цього закону як дискримінаційного стосовно російської мови та мов національних меншин. Вони повинні бути гарантовані від цих порушень. І стаття 22 Конституції передбачає, що не може бути звуження прав і свобод, передбачених Конституцією. І якщо це право вже є у частині третій статті 10, якщо це право регламентовано статтею 11 Конституції, то жоден закон, який приймає Верховна Рада з рівнем довіри 4-5% від населення країни, не може змінити або зменшити обсяг цих прав і свобод.

Ось в цьому вони повинні бути гарантовані. Більш того, це той орієнтир, який повинні використовувати й народні депутати. Тому що їм же теж восени доведеться обиратися. І вони повинні будуть нести відповідь перед частиною населення, якої не підходить їх діяльність, спрямована на задоволення або створення образу ідентичності, властивої частини населення, для всієї країни. Так неможливо в державі, де живуть багато національностей. Адже Україна та український народ — це громадяни всіх національностей України, і тому права цих національностей повинні бути захищені.

Піховшек: Хочу привести тільки останні три кроки, але такі найбільш резонансні, які зробила «Опозиційна платформа ‒ За життя»:захист української канонічної православної церкви (багаточисельні заяви з цього приводу), поправки до так званого мовного законодавства, яке фактично, на мій погляд, дискримінує російськомовних громадян України, виступи на захист історичної пам’яті, проти незаконного знесення стели у Львові. Скажіть, будь ласка, чим пояснюється ця логіка нинішньої влади, яка веде себе просто як Герострат, яка спалює частину України і частину настроїв України? Чи розуміють вони, що такими діями вони просто хочуть відштовхнути частину громадян України від себе і від України також?

Віктор Медведчук: Пояснюється, В’ячеслав, все дуже просто. Влада, київська влада, сьогодні діє за наступним принципом, дивним принципом. Але цей принцип, він зрозумілий з їх боку. Вони намагаються зробити все на догоду тій частині населення, на голоси якої вони розраховують на виборах — як президентських, так і парламентських. Адже абсолютно зрозуміло, що питання канонічної церкви й так званого штучного томоса, створення православної церкви України, яка не визнана жодною з православних церков, — це оцінка історичних фактів і історії в цілому, питання мови, за яким, ви абсолютно правильно сказали, « опозиційна платформа — За життя »подала 710 правок з 2080. Правки, які подали народні депутати Німченко і Шуфрич. І вони намагаються змінити цей закон у другому читанні, щоб він був або недискримінаційний, або менш дискримінаційним, ніж той, який поданий на друге читання, і хочуть його прийняти.

Адже це все — ланки одного ланцюга. І ланцюг цей характеризується наступним чином: влада намагається на догоду тій частині населення, у якій викликає це позитивну оцінку, а це дійсно частина населення, ба більше — це більшість населення України, догодити їм, але всупереч інтересам іншої частини. Це те, що можна схарактеризувати наступним чином: Україна — сучасна європейська країна, яка перебуває в центрі Європи, в XXI столітті намагається вибудувати ідентичність, близьку однієї частини населення в питаннях віри, історії та мови. І поширити цю ідентичність на все населення країни, хоча 35-40% населення це не визнає, цьому опирається і категорично виступає проти цього. І про це свідчать і соціологічні дослідження, і ситуація в країні, і відношення до цих дій влади. Ось це головна, на мій погляд, стратегічна помилка сьогоднішньої влади.

Піховшек: Ви є багато років і дуже послідовно прихильником відновлення дійсно рівноправних відносин ‒ не військових, не воєнних, не конфронтаційних, не ворожих відносин ‒ України і Росії. В статті від 5 березня 2019 року під назвою «Гройсман і його уряд мають відповісти перед народом» ви стверджуєте: «Представники партії  “Опозиційна платформа – За життя” провели розслідування, вивчили документи і в найближчий час розкажуть про корупційні схеми щодо так званої формули “Дюссельдорф+”, використовуючи яку влада обкрадає власний народ, імпортуючи газ по $339 за тисячу кубічних метрів за останній місяць з минулого року, а в середньому за 2018 рік він імпортувався по ціні  $300 за тисячу кубічних метрів, хоча його реальна ціна не більше $230-250 за 1000 кубів». Суми виходять чималенькі, і видно, що на цьому хтось заробляє. Отже в чому, власне, і полягає схема «Дюссельдорф+». Кому належать ці фірми-прокладки, які зароблять фактично зверхприбутки?

Віктор Медведчук: Ви знаєте, зараз проводиться журналістське розслідування, на яке я частково і посилався. Знаючи цю ситуацію, я коротко її схарактеризував. Це дійсно сьогодні одна з корупційних найсерйозніших складових, які мають місце в Україні. Я думаю, що це буде скандал корупційного характеру на рівні «Укроборонпрому», який сьогодні так розвивається і так обговорюється в нашому суспільстві.

Що собою являє так звана формула «Дюссельдорф +»? Якщо ви звернули увагу, В’ячеслав, два тижні тому керівник САП (Антикорупційної прокуратури) пан Холодницький в ефірі одного з каналів заявив, що він хоче довести до кінця розслідування двох справ, які мають співзвучне назву. «Роттердам +» – це те, що стосується формування ціни на електроенергію, яке безпосередньо відбивається на житлово-комунальних тарифах на електроенергію. І справа по «Дюссельдорф +», а це стосується безпосередньо вартості газу. Ви знаєте про те, що пан Порошенко заявив і неодноразово це повторює, що ми зіскочили з газової російської гри. Хочу сказати, що це абсолютно не відповідає дійсності та є брехнею з однієї простої причини: ми як закуповували російський газ, так і продовжуємо його закуповувати. Більш того, ви знаєте, що після цієї заяви пана Холодницького буквально через тиждень посол Сполучених Штатів Америки в Україні зажадала звільнення з посади Холодницького. Не знаю, з яких причин і наскільки це пряме цинічне втручання у внутрішні справи України мало підстави бути. Але я його розцінюю саме як втручання, причому грубе і цинічне з боку іншої держави. Але я думаю, що причиною є в тому числі й спроби Холодницького розслідувати ці схеми «Роттердам +» і «Дюссельдорф +». Так ось, повертаюся до вашого запитання і до «Дюссельдорф +». За останній рік, у 2018-му, Україна імпортувала 10,3 млрд кубів газу, у 2017 році цей обсяг становив 14 млрд — це дійсно газ, який нібито купується у швейцарських, австрійських, інших іноземних компаній … Насправді відбувається наступне : російський газ, який транзитується з Росії в Європу, йде через Україну. Він входить в тому числі й в Європу через пункт прокачування Великі Капушани в Словаччині. Потім для того, щоб створити, штучно створити формулу «Дюссельдорф +», придумали, що ціна визначається виходячи з вартості на німецькому хабі в «Дюссельдорф +». У цю ціну закладається плече логістичного транспортування газу тривалістю 1500 км від Дюссельдорфа до Великих Капушан. І вона, ця вартість, потрапляє та утворює в тому числі й вартість цього газу. Насправді російський газ доходить до Великих Капушан і ні в яку Європу, а тим більше в Дюссельдорф і, найголовніше, з Дюссельдорфа в Великі Капушани та в Україну не йде. Це той газ, який повертається отриманий по транзиту в Україні, але при цьому штучно збільшується вартість ось цього транспортного плеча на $ 38-42 за 1000 кубічних метрів. І потім це автоматично, вже кратно, відбиваєтьсяя на тарифах, комунальних тарифах на газ для населення.

Тобто, якщо в минулому році нібито іноземні компанії, за якими стоять, я це стверджую, представники влади, київської влади, поставили в Україну по імпорту 10,3 млрд газу, то на ось цьому плечі за формулою «Дюссельдорф +», вони змогли збільшити вартість цього газу приблизно на $ 380-420 млн. Причому ці гроші нікому не сплачувались. Ці гроші вилучалися, вони вилучалися потім з населення через тарифи для населення. Це перша частина, де йде корупційна складова і де влада, стверджуючи, що вони зіскочили з російської газової голки, заробляє гроші. Друга частина — це те, що ми відмовилися від договору, від покупки газу за договором, який діє і закінчується 1 січня наступного, 2020 року. Ось якщо виходити, припустимо, з тих вартісних режимів, які ви перераховували. Ну, наприклад, в кінці року, в листопаді-грудні, вартість імпортного газу, який закуповувала Україна ось з цієї накруткою, про яку я вже розповів, – $ 339. На початку року, в січні, вона була $ 317. В середньому, ви правильно сказали, це було $ 300 в середньому по році, до 2018 року. Так ось, вартість газу за формулою, яка визначає придбання газу за договором, який діє і завершується 1 січня, вартість газу була б $ 240-260 за 1000 кубічних метрів. Але ж ми зіскочили з цієї голки. Нам не потрібен дешевий газ, тому що на цьому газі можна заробити для посередників і потім цей заробіток відмити через тарифи, через те, що має сплатити населення, яке на сьогодні заборгувало вже державі 62,6 млрд гривень за несплату за комунальні послуги, в тому числі в основному за газ. Тому це корупційна схема, яка продовжує працювати. Дуже шкода, що Національне антикорупційне бюро України так довго її розслідує, хоча складнощів, на мій погляд і юриста, і людини, який знайомий з цією системою, ніяких не існує. Можна знайти ці документи й аргументи.

Більше дивіться на відео:

Реклама
Реклама
загрузка...
Loading...