Польща зареєструвала в РБ ООН проект резолюції про геноцид поляків з боку українських націоналістів під час Другої світової війни

16 січня Польща зареєструвала в Раді Безпеки ООН проект резолюції про визнання актів геноциду, що проводилися українськими націоналістами проти поляків в роки Другої світової війни. Цей проект вноситься на підставі резолюцій Генасамблеї ООН про недопущення актів геноциду та покарання за них (1948 рік) і про непридатність тимчасових обмежень щодо військових злочинів і злочинів проти людяності (1968 рік). Внесення документа є ознакою того, що парадігмальна війна між Польщею і Україною з питань історичної пам'яті переходить на міжнародний рівень. По суті, мова йде про нову фазу ідеологічного конфлікту між нинішніми правлячими режимами Польщі та України, який може привести до серйозного загострення політичних відносин на міждержавному та урядовому рівні. Внесення проекту резолюції до Ради Безпеки ООН стало першим кроком в рамках непостійного членства Польщі в РБ ООН в 2018-2019 роках. У цьому документі йдеться про необхідність активного заходу вихваляння нацизму, про зміцнення принципів історичної справедливості та покладанні на українську владу (так в тексті) «відповідальності за злочини, вчинені українськими націоналістами під час Другої світової війни». Виражається «серйозна заклопотаність у зв'язку з тим, що український уряд підтримує націоналістів, які проводили етнічні чистки під час Другої світової війни». Крім того, в проекті резолюції зазначені такі факти, як легалізація та вихваляння неонацистських націоналістичних організацій в Україні, зростання їх впливу в країні, в тому числі на внутрішню і зовнішню політику України, тощо. У проекті 8 пунктів. Зазначено, що, діючи на підставі глави VII Статуту ООН, Республіка Польща вимагає заборони діяльності організацій українських націоналістів, зокрема ОУН, УНА-УНСО, «С14», СНА, ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери, УНС, а також кримінального переслідування їх членів, закликає український уряд відмовитися від героїзації українських націоналістів, які здійснювали злочини проти поляків в роки Другої світової війни за етнічною ознакою, і віддати їх Міжнародному суду. Міститься рекомендація уряду України принести покаяння на офіційному рівні за злочини проти польського народу і засудити героїзацію нацизму. Ухвалення резолюції в запропонованій формі означало б пряме звинувачення України в пособництві нацизму і покладання на Київ відповідальності за Волинську різанину 1943 року як прямого і визнаного акта геноциду. Зазначені дії свідчать про глибокі розбіжності між владними структурами Польщі та України, які не були усунені або згладжені в ході візиту президента А. Дуди до Харкова 13 грудня 2017 року і переростають у відкритий політико-ідеологічний конфлікт. 22 липня 2016 року польський Сейм офіційно визнав геноцидом масові вбивства поляків, які вчинили українські націоналісти на території Волині, Східної Галичини та південно-східних воєводств II Польської Республіки в період 1939-1945 років. Дії Польщі на урядовому рівні підкріплюються загальним зростанням націоналістичних і антиукраїнських настроїв, які яскраво проявилися під час маршу націоналістів у Варшаві 11 листопада 2017 року, де звучав лозунг «Польський Львів!», в побитті українців в Польщі та окремих проявах дискримінації. Наскільки часто має місце така дискримінаційна практика щодо українців, сказати важко, оскільки далеко не всі випадки стають об'єктом уваги преси. З недавніх інцидентів можна відзначити напад в червні 2017 го на будинок в місті Хващино, де жили українці (місцеві жителі закидали його камінням), хуліганські напади на українських «заробітчан», антибандерівські гасла на стінах українського консульства тощо. Примітно і те, що історичні та політичні претензії Польщі на західні землі України і частину Литви набуває і інші форми. Станом на 15 січня було відомо, що в Польському морському пароплавстві планують назвати п'ять нових кораблів на честь колишніх польських міст на східних прикордонних землях ( «кресах»). Перше судно, яке скоро надійде з китайського суднобудівного заводу, отримає назву «Львів». Директор Польського морського пароплавства Павло Бжезицький заявив, що таке рішення не має політичного підґрунтя, оскільки «для жителів Щецина і для всієї Західної Польщі це хороші і ностальгічні назви». Іншим новим кораблям цієї серії передбачається дати назви «Тернопіль» і «Вільно» (зауважимо - це польська, а не литовська форма назви столиці Литви). П. Бжезицький вважає, що таке рішення не повинно викликати обурення з політичної точки зору, оскільки раніше подібні імена нікого не турбували: «... Багато років один з наших кораблів називався" Львівські орлята ". І це нікого не бентежило. Тому сама назва "Львів", сподіваємося, теж не буде ». Директор Польського морського пароплавства нагадав, що корабель «Львів» вже був у польському флоті до Другої світової війни як навчальний вітрильник, а в німецькому флоті існує криголам «Штеттин» (назва польського міста Щецин до 1945 року). З точки зору націоналістичного сегмента української політики підтримка України з боку польської влади розглядається лише як тактичний засіб для підвищення статусу Польщі в рамках ЄС. При цьому курс на жорстке засудження і політичне переслідування українського націоналізму з боку польської влади продовжився і навіть посилився після змін у складі польського уряду Матеуша Моравецкій, вироблених 11 січня 2018 року. Винесення проблеми на рівень Ради Безпеки ООН - жорсткий крок, який демонструє небажання нинішніх польських властей вести подальші переговори і консультації з Києвом. Проект резолюції РБ ООН є вираженням готовності публічно покарати українську владу за героїзацію радикального націоналізму (в бандерівської версії) і ідеологічну підтримку українських поплічників нацизму часів Другої світової війни. За матеріалами: http://vybor.ua