Палац родини Гуняді на Берегівщині (фото)

Ще донедавна він оточував палац поміщиків із славетного роду Гуняді. Зведена у 17 столітті в стилі бароко, двохповерхова будова, була колись  найбільшою і найкращою в селі. Нажаль, цей історичний пам’ятник архітектури не зберігся. Палац розібрали на будівельні матеріали у 50-х роках минулого століття для будівництва тваринної ферми.  Його неперевершений архітектурний стиль можна побачити  на старій літографії (на фото). У південно-східній частині колишнього парку, недалеко від шосе, стоїть незвичайний обеліск (див. фото) – трьохгранна піраміда, висотою  півтора метра, висічена з монолітної кам’яної брили. На ньому не має  жодного напису. Та з покоління в покоління передається така бувальщина про цей надгробник. У 1717 році кримські татари разом з волоськими гайдуками вдерлися на територію Угорщини, а відтак опинилися на території  Бережської жупи. Загарбники знищували все на своєму шляху, грабували й вбивали людей.

Далі старовинні хронічки розповідають: «Керівництво жупи закликало до зброї всіх боєздатних чоловіків, щоб дати гідну відсіч ворогам. Гуняді теж осідлав коня, вирушив на війну. Березьке військо хоробро билося з татарами та їх союзниками. Загарбники оточили безсилого від кількох шабельних ран вершника, який виділявся з-поміж інших воїнів дорогою зброєю та вишуканим одягом. Та кінь Гуняді раптовим ривком вирвався з оточення й приніс додому свого пораненого господаря. Після цього поміщик особисто доглядав коня, який врятував йому життя, а потім поховав його в парку і звів на могилі надгробник».

З тих же джерел дізналися, що на добру згадку  про свого вірного друга Гуняді наказав викотити з підвалу (він зберігся) столітрову діжку багаторічного вина і пригостити  усіх селян, які доглядали за його виноградником. Трохи більше знаємо про одного з останніх представників цього славетного роду – Бейлу Гуняді. Відомо, що він разом з Нандором Цейнером заснував Товариство збуту вина та фруктів. Воно було утворено 3 січня 1897 року в актовому залі Берегівської ратуші по вулиці Бочкаї (тепер Богдана Хмельницького). Бейло Гуняді був неперевершеним майстром по виготовленню за власними рецептами бальзамів з трав та лікерів. Крім того, у 1876-78 роках був представником краю в Угорському парламенті. Після Тріанону не склав присягу на вірність Чехословаччини й вимушений був з родиною виїхати до Угорщини. На початку ХХ століття з Мужієвом пов’язав своє життя доктор Іштван Гуняді. Він народився тут у 1883 році в родинному палаці. Йому належало 15 гольдів виноградників, на яких він вирощував елітні  гронові сорти. До речі, пан Іштван заснував перший в селі механічний млин. В родинному підвалі у дубових діжках зберігалося вино, яке славилося на всю округу. Господар залюбки пригощував своїм напоєм знаних гостей. До слова, саме за його рецептом та технологією виготовив власне вино з Кадарки, витримкою шість років (!), і розлив його у скляні пляшки. А ще пан Гуняді досліджував свій родовід, частково збережений у рукописах. Саме з цих досліджень дізнаємося, що найвідоміший представник цього старовинного роду – Янош Гуняді, ще у 15 столітті  отримав від угорського короля  Владислава І, як вірний союзник, у спадок, наше місто, яке тоді називалося – Лампертсас. У лютому 1445 року він створив тимчасовий уряд Трансильванії і Притиснянського району в складі п’ятьох капітан-генералів. Саме тоді, 5 липня 1446 року, прибічникам вдалося затвердити його губернатором Угорщини і регентом  при малолітньому королі Владиславі V (1444-1457). У 1448 році Янош Гуняді отримує від Папи Римського Миколи (1447-1455) князівський титул і регалію цього високого звання – золотий ланцюг. А щодо нашого міста, то князь Гуняді, по справжньому опікувався їм, населення якого на той час займалося переважно  землеробством та скотарством. Левова частка в економіці міста належала виноградарству та виноробству. Крім того, князь розвивав ремесла, в його часи був створений цех шевців зі своїм статутом. Більша частина мешканців міста щотижня відпрацьовувала два дні різних повинностей, розмір яких установлював особисто Янош Гуняді, та платила  податі – десятину (з виноградників та з урожаю зернових). На його честь, одна з вулиць Берегова отримала назву – Яноша Гуняді. Валерій Разгулов Джерело Перший кабельний