Особливості ландшафтного дизайну Закарпаття

Усі ми є частинкою природи і кожному хочеться мати вдома бодай  маленький живий куточок. Нехай це будуть кімнатні рослини, але все ж, вони випромінюють енергію лісу, в якому колись жила первісна людина – пише закарпатська газета «НЕДІЛЯ». Звичайно, якщо ми мешкаємо у приватному будинку, де є вдосталь території, біля себе можна облаштувати цілий Едемський сад. А як бути тим, хто живе у квартирі. Виявляється, створити красу можна і на маленькому клаптику перед вікном. Навіть на балконі. А як – знає  ландшафтний дизайнер Сніжана БОЙКАС. Під час наших «Недільних бесід» у прес-центрі закарпатської газети «НЕДІЛЯ» вона розповіла про дива перетворення захаращеної ділянки на справжній шедевр. Для початку розкажіть трохи про себе. Що надихнуло обрати таку цікаву і досить, на жаль, усе ще рідкісну професію? Ким хотілося стати в дитинстві? Професію ніяк не могла вибрати собі. Я вчилася в Києві на економіста, менеджера бізнесу, закінчила магістратуру. Але роботи за фахом не було.  Потім ми купили будинок.  Там була величезна порожня територія. Думаю: що з нею робити? Почала її прикрашати на власний розсуд, почала цікавитися тонкощами ландшафтного дизайну. Побачила в продажі в Угорщині  журнали і купила кілька. Дивилася, як там роблять таку красу. Почала експериментувати в себе вдома. Навіть сама не помітила, як втягнулася. Тоді в Ужгороді ще не було садових центрів, не можна було знайти потрібних матеріалів. Все везли з Угорщини. Почали з рослин. 95 відсотків рослин, що у мене вдома, привезені звідти. Відтоді свою ділянку я вже разів шість переробляла. Зараз, до речі, все також у процесі. Ми ще докупили ділянку від сусідів і з’явилася додаткова площа, про яку я дуже давно мріяла. Мені не вистачало території для ідей. А коли все починалося, мені  випадково попалася на очі  реклама про те, що набирають на курси ландшафтних дизайнерів. Одразу ж записалася. Так все і почалося. Я постійно експериментую, щось пробую, використовую  різні матеріали, усякі різновиди газонних трав, перевіряю у себе вдома,  які з них кращі, а  які ні. Знайшла універсальну траву, яка дуже швидко сходить і має чудовий вигляд. Спостерігаю також за різними рослинами які варто висаджувати, а від яких у наших кліматичних умовах краще відмовитись. Тобто, моя робота – це ще й лабораторія досліджень. Мені подобається те, чим займаюся і можу впевнено сказати, що знайшла себе. Весна, тепло, фантазії… Закарпатці прокидаються від зимової сплячки і починають думати про природу. А які квіти для озеленення територій в моді у цьому сезоні? Із флористами співпрацюєте? Із флористами не співпрацюю, усе роблю сама. Щодо кольорів, то клієнти не просять зробити ділянку у жовтих чи червоних тонах. У 2018 році в моді яскраві барви і контрасти. А ще багато пишної зелені, щоб все просто буяло відтінками і кольорами природи. До речі, колір ультрафіолет – найбільш популярний відтінок 2018 року за версією інституту кольору Pantone. Що ж стосується моди на квіти, то тепер дуже модною є лаванда. Вона саме фіолетова і цей колір є кольором року. А ще користуються великим попитом гортензії. Їх дуже багато і вони бувають різних кольорів, розмірів. Ми їх колись називали бабусиними квітами. Деякі з них ростуть до метра у висоту, навіть з роками до двох. Та й цвітуть вони все літо, є невибагливими і естетично привабливими. Кілька років тому модними були рододендрони, азалії. Але вони дуже примхливі і люди почали обирати щось простіше у плані догляду. А на дерева є мода? Вам не здається, що останні роки на Закарпатті почалася якась сакуроманія. Адже маємо багато гарних карпатських дерев. Які можете порадити нашим землякам, як найбільші візуально привабливі, і витривалі? У минулому році сакури ми садили вперше. Зараз на об’єкті садимо горобину, яка тепер є і плакучою, дуже гарною, і звичною. Із карпатських висаджуємо ялинку, хвою. Але частіше – привозні дерева. Як такої моди немає. На Закарпатті існує забобон щодо ялинок, мовляв, то символ самотності і рости біля хати вони не повинні… На Закарпатті фактично таких забобонів на рослини немає, вони є переважно у мешканців інших областей. Наприклад, на Львівщині не можна висаджувати туї, мовляв вони мають рости лише на кладовищі. На рахунок ялин теж у окремих куточках держави є забобони. Так, дехто каже, що вони символізують самотність людини, але все це – дурниці. У багатьох, навіть більшості закарпатців, є приватні будинки. Але не всі подвір’я облаштовані так, як у Європі. Часто двори заростають чагарниками. Чи часто звертаються наші земляки до дизайнерів? Є замовлення й по області,чи лише серед ужгородців? Є. Навіть у Києві я працювала, у Львові, але в межах області краще, бо відлучатися від родини надовго не люблю. Та й помічників знайти складно. Зараз працюю в Хустському районі. До військових дій на Сході країни і фінансової кризи в державі до мене зверталося дуже багато закарпатців. Зараз у людей не вистачає коштів на красу довкола себе, тож замовлень менше. Тепер клієнтами стають переважно  заможні люди, матеріали стали дуже дорогими, зросли ціни й на рослини. Тому дехто сам собі щось купує і садить як вміє.  Дехто вважає, що йому не потрібні послуги дизайнера, він самі собі дизайнер. З першого погляду все просто – підготувати ділянку, висадити певні рослини, правильно розставити все за проектом, набити територію певною кількістю малих архітектурних форм… Так, але просто лише на перший погляд. Та як же це зробити на практиці без необхідних знань і досвіду? Може, все ж краще трохи переплатити і викликати на ділянку професійного дизайнера ландшафтів, щоб не довелося в майбутньому все переробляти і знову платити, але вже більше? Кожен приймає власне рішення і має на це право. Без яких елементів дизайну не обійтися на ділянці? Без архітектурних форм неможливий жоден стиль ландшафтного дизайну. Також без доріжок, газону і, звісно ж, без рослин. Як тільки все це буде виконано, ділянка відразу матиме зовсім інший вигляд. На ній вже буде приємно знаходитись. Дуже гарно виглядає альтанка, якісь підпорні стінки, штучні водойми. Про що просять найчастіше закарпатці? Останнім часом  просять зробити ландшафтний дизайн з мінімальним доглядом за ділянкою. Для цього  настилається ландшафтна плівка, щоб не потрібно було прополювати потім бур’яни, площа  засипається камінцями, висаджується більше хвойних рослин, адже квітучі потрібно часто обрізати.  Також полив має бути автоматичним або крапельним. Тобто, людям потрібно щось таке, аби  на перспективу вони  мали якомога менше догляду за  територією. Чи часто клієнти вмішуються в роботу? Є такі, що вмішуються. У мене були такі об’єкти, що неможливо було працювати. Але більшість  не втручається. Ще в мене є побажання до клієнтів, прислухайтесь до спеціаліста, який краще знає, що і де доречно встановлювати. Я, наприклад, кожне замовлення  стараюся виконувати як для себе особисто, завжди прагну, аби було гарно. Але є такі випадки, коли клієнти  слухають друзів, родичів, знайомих, колег і себе, лише не фахівця. А потім проходить час і вони телефонують та просять переробити, кажуть, що я казала правильно, вони помилялися… Та це вже для них додаткові затрати. Якого мінімального розміру має бути ділянка, щоб на ній можна було створити шедевр? Створити красу можна на будь-якій площі. Навіть на двох квадратних метрах. У мене була найменша ділянка – клумба 10 на 10 метрів. І в замовника на території більше нічого не було, тільки невеличка площа перед будинком. А на якій максимально великій ділянці доводилося працювати? Десь 10 гектарів. Це було в Києві, ми працювали в одного депутата. Там використовувалися дуже дорогі рослини, багато каміння, мармурової крихти. Працювали ми там цілий сезон, навіть на наступний дещо доробляли. А рослини якими мінімально і максимально великими можуть бути? Із маленьких я використовую в ландшафті сукуленти. А з великих хвойники. Рослинним рекордсменом Закарпаття за висотою – можна вважати модрину європейську в Рахові. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 метри. Крім самих рослин які ще компоненти є важливими у роботі? Це каміння різних фракцій, кора, різні декори, бордюри. Найчастіше вашими послугами користується населення чи компанії? Населення. Мені чомусь із компаніями працювати не доводилося. А біля багатоповерхівок чи хтось замовляє, скажімо, рокарії, або якісь елементи альпійських гірок? Мені такі замовлення ще не траплялися. Хоча дехто працює із новобудовами.  І там можна створити дуже цікаві  дизайни. Мала територія – не перешкода для краси. А коли у розпорядженні є лише один балкон? Що порадите? Є таке поняття як міні-сади в горщиках, в кашпо. Там використовуються і крихти різного кольору, і рослини крихітні. Також на балконах можна  висадити різні однорічні квіти, в кадках – малі хвойники. Лоджії, холи можна взагалі дуже гарно облаштувати. Якось ми робили на лоджії навіть міні-озерце з водопадом. А чи є мода на якісь елементи дизайну, скажімо, скульптури? Їх мало хто хоче встановлювати. Кажуть, що то буде виглядати як на дачі. А штучні водойми? Був період, коли просили на кожному об’єкті. Це був 2013 рік. Ми всюди робили або озера з  водоспадами, або фонтани. Потім після кризи клієнтів поменшало, тож замовляють не так часто. Звичайно, дуже гарно, коли є великий двір, є де розгулятися фантазії. А чи можна щось цікаве придумати, коли площі замало? Звичайно можна. Я люблю робити рокарії з міні-рослинами. Це дуже гарно виглядає. У мене було замовлення, коли у дворі клієнта був вільний лише клаптик землі, там, де він заїжджав у двір і придатним для  роботи виявився проліт між коліями, тобто, що припадав що припадав поміж колеса автомобіля. Я там зробила рокарій. Використала різнокольорову крихту та мініатюрні рослини сукуленти, які розповзаються в ширину десь на півметра (їх потрібно два рази на рік обстригати) і у висоту сягають 1-3 сантиметри. Крім того, вони цвітуть весною та влітку. Що робити, коли хочеться краси, а на ділянці є вже насадження: плодові дерева, ягідні кущі. Як бути з ними? Це залежить від бажання замовника. Якщо він хоче все це залишити тоді все залишається і обігрується, щоб вписалося в концепцію ландшафтного дизайну. Крім того, дехто просить висадити плодові рослини. Зараз ми будемо висаджувати 30-40 дерев та кущів, різну екзотику. Дуже часто на маленькій ділянці намагаються посадити якомога більше цікавих рослин, і виходить така собі купа незрозуміло чого. Чи є якісь рекомендації щодо сумісності насаджень? Є, не садити дуже багато рослин, один біля одного, адже вони  розростаються. Деколи приходять клієнти і кажуть: «Я це хочу, те хочу». Але треба спочатку дізнатися, що там можна висаджувати, а що – ні. Одна рослина може дуже скоро вирости, інша ні. Тож біля швидкоростучої маленьку  саджати не  можна. Я стараюся купляти сорти, що повільно ростуть, наприклад, за 10-20 років виросте на 5-10 сантиметрів. Такі маленькі насадження варто використовувати на гірках. Багато дизайнерів беруть звичні рослини. Купляють маленькими, висаджують і потім вони через три роки повиростають і гірка втрачає первісний вигляд. Тоді нам часто доводиться переробляти  об’єкти за іншими. Рослини, що ростуть повільно дорожчі, але краще раз вкласти в них гроші і не витрачатися потім. Яка найбільш поширена помилка закарпатців у плані облаштування ділянок? Не продумують все до дрібниці. Наприклад, хочуть насадити рослини і посіяти газон. Я їм кажу: «Ви там потім не приїдете з газонокосаркою». Чую у відповідь: «Та якось покосимо». А потім якось не можуть і все це заростає і втрачається привабливість.  Не прислуховуються, коли їм пропоную, як краще, адже я більше знаю на практиці, мій досвід перевірено часом. Крім того, газон треба  обгородити, щоб крихта не висипалася на траву. Це ніхто не продумує. Стараюся замовників переконувати. Ужгород, на жаль, не можна назвати квітковим містом. Чого нам найбільше не вистачає у плані ландшафтного дизайну? Я бачу, що вже починають щось робити, але за рослинами потрібен догляд, полив клумб. Скільки ж рослин у нас влітку висихає. У сусідньому ж Львові постійно їздить поливальна машина і там дійсно квіткова краса. А газони треба постійно косити, щоб трава не стала дикою. І дуже не вистачає культури мешканців. Взяти, скажімо, в центрі клумби. Вони всі закидані папірцями та недопалками. Це – неповага як до тих, хто над ними працював, так і до тих, хто щоденно повз них проходить – як до ужгородців, так і до гостей міста. Щоправда, сміттєвих корзин у нас також не вистачає. А ще мені дуже не подобається, як у нас обрізають дерева. Це – просто жах. До нас приїжджали із-за кордону знайомі і вони були в шоці від побаченого. На ландшафтному дизайні можна якось заощадити? Можна, якщо зробити газон і висадити кілька хвойних насаджень. А що зараз є трендом сезону у ландшафтному дизайні? Усе має бути наближеним до природи. Використовується більше природних матеріалів, у клумби – кора, багато хвойних рослин, поменше квітучих. Розкажіть про себе, як про людину. Чим займаєтесь у вільний час, що читаєте, куди подорожуєте? Їздимо з чоловіком  у ліс, у гори. Природу я дуже люблю. Збираємо шишки, я їх у роботі використовую, пні різні гарні з мохом шукаємо. У вільний час читаю різні новинки, що стосуються ландшафтного дизайну. Поділіться веселим, смішним випадком із життя, який запам’ятався найбільше. Був у нас один об’єкт, де крім основної ділянки потрібно було облагородити  ще велику територію. Ми на ділянці усе зробили, настелили плівку, виклали мармурову крихту, засипали рослини. Потім нам ще деякі матеріали привезли. Я вийшла, дивлюся, а рослинки неподалік акуратно складені. Кажу своїм робітникам: «Невже їх хтось хотів вкрасти… Не розумію». Думаю, може ми перегрілися на сонці і забули їх висадити. А спека справді була страшна. Взяли ми і висадили їх знову. Працюємо далі на території. Минуло кілька годин. Приїхав замовник. Він каже: «А чому ви все позасипали, а рослини поскладали збоку?» Дивлюся – вони справді знову викопані і складені в купку. Зовсім не розумію, що відбувається. Отже, замовник пішов на другий поверх, сів у засаду, ми сховалися в кущі і почали чатувати, хто ж то нам роботу псує. Виявилося, що ніякого злодія немає, викопував рослини кріт. Він акуратно витягав насадження із землі і складував їх неподалік. Напевно, у нього так виходило випадково. Хазяїн купив п’ять різних відлякувачів  і один із них подіяв, кротик перестав господарювати в саду. Цікава історія. Спасибі за розмову! Успіхів вам, натхнення і здійснення всіх творчих та життєвих планів. Марина АЛДОН, закарпатська газета «НЕДІЛЯ», ексклюзивно для zakarpatpost.net