Львів славиться кав’ярнями, а Ужгород – кавою, – ужгородець про те, чим місто дивує туриста
06.11.2017 11:00
68
0
Ужгород після Другої світової війни попрощався із своїм багатовіковим минулим. Чехи і словаки залишили місто разом зі своєю державою, більшість угорців та німців радянська влада примусово виселила із регіону. Операція «Вісла» привела на Закарпаття тисячі лемків і бойків. У містах області з’явилися росіяни.
Сьогодні Ужгород пригадує своє минуле, віднаходить себе. Федір Шандор вглядається в історію міста та всього регіону вже два десятки років. Він говорить, що Закарпаття побувало у складі 22 країн – це створило особливий образ Ужгорода: «Ми багато чому навчилися від іноземців. Дуже багато українців у Румунії чи Угорщині – неначе стерлися. А цей осередок вижив. Нам автоматично треба ставити пам’ятник як справжнім українцям, адже ми зберегли свою українськість».
– Ужгород – західне чи південне місто?
За радянських часів його називали «юго-западом». Але це Захід. Адже нації, регіони, країни, до яких ми належали або із якими спілкувалися – західні. Я би сказав, що тут більше Заходу, ніж будь-де в Україні. Ужгород – по цей бік Карпат. До нас простіше було і є дістатися європейськими магістралями.
Якщо Україна дійсно дивиться у Європу, то ми перші у ній це робимо.
– Минулого року одразу за декількома рейтингами, Ужгород був серед десяти найбільш популярних місць для туристів в Україні. Чим місто зацікавлює «внутрішнього споживача»?
Насамперед, своїм західним, європейським образом. Сюди їхали як у Румунію, Словаччину та Угорщину – ніби без віз. Наше місто не схоже на жодне інше в Україні.
Є об’єктивні причини. Наприклад, ми найпізніше увійшли до складу СРСР. У порівнянні з усіма іншими регіонами України, ми мінімально постраждали від репресій. Закарпатці інакше зорієнтувалися у тій ситуації. Наше минуле якісно законсервувалося. У нас не так нищили храми та монастирі.
Але якщо сьогодні подивитися на статистику, то український турист – це приблизно 70%. Усі інші – іноземці.
– За чим сюди їдуть іноземці?
Перше місце посідають білоруси. Їм цікава історія, якої вони не бачили в СРСР, незрозуміла мова: угорська, румунська, словацька. На другому місці протягом останніх двох років – росіяни. Мотивація така ж, як у білорусів. На третьому – угорці. Ностальжі-туризм. Тут їхні святині: Верецький перевал, початок Тиси. У Будапешті є Площа героїв – угорський пантеон: усі дванадцять зібраних там постатей так чи інакше пов’язані із Закарпаттям. Тут 800 років їхньої історії, їхня душа.
Але ми продаємо не лише щось матеріальне. Ми продаємо емоції: для одних – Захід, для інших – Схід.
За матеріалами: http://dyvys.info/
Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!
Коментарі - 0