Історія заснування Брустурянського лісгоспу на Тячівщині

Тут були великі родовища солі і для будівництва шахт необхідно було багато дерева. 76 сімей ризикнули відправитись в трьох місячну подорож за довгим заробітком, як виявилось в одну сторону. Своїм підданим її величність пообіцяла дві корови на сім’ю, засоби для будівництва будинків і революційне на той час забезпечення старості. Однак наступники імператриці про обіцянки Марії-Терезії забули. На зворотній шлях у людей грошей не було, прийшлося обживатись: будувати будинки, дороги. Освоєння території почалося у 1775 році з верхів’я Карпат, де бере початок річка Мокрянка. Через 40 років, у 1815 році, рухаючись по долині вниз, переселенці опинилися на розширеній частині долини. Ця місцевість привабила їх своєю красою. Побачивши навколишню красу, переселенці сказали: “це поле для королів”. Саме з цього часу воно отримало назву Конігсфелд (Королівське Поле). По наслідках Першої світової війни територія, на якій розташоване селище Усть-Чорна та прилеглі села, перейшли до Чехословакії і були в ії складі з 1918 року по 1938рік. Тоді ж селище отримало сьогоднішню назву – «Усть-Чорна». Нова чеська адміністрація зосередила активні зусилля для економічного і культурного развитку краю: завозились нові технології і спеціалісти для ефективного освоєння природних багатств, розвивалась інфраструктура. Через Усть-Чорну в той же час прокладена вузьколійна залізна дорога, діюча до кінця 1998 року, побудовані мости, покращені дороги, побудовано багато адміністративних споруд. По інформації місцевих жителів, за 20 років чехи зробили для куща набагато більше, ніж австрійці за весь попередній період. З 1939 року по 1945 рік територія находилась в складі Угорщини. Після 1945 року край отримав свій подальший розвиток в складі радянської України. На базі лісових управ у 1950 році створено Усть-Чорнянський лісокомбінат, кількість робочих якого сягала до 7000 чоловік, який вважався гігантом і був єдиним місцем працевлаштування молоді і підтримкою добробуту Тересвянської долини. В Усть-Чорнянському лісокомбінаті працював знаменитий Герой Соціалістичної Праці, член ВЦРПС Чуса Іван Васильович, переможець міжнародних змагань лісорубів 1967 року в Канаді м. Монреалі. Так як підприємство пізніше було дотаційним і постійно збитковим, воно зупинило своє існування в 1990-х роках після розвалу Радянського Союзу. В 1995 році згідно наказу Міністерства лісового господарства України № 57 від 26.05.1995 року на базі Усть – Чорнянського лісокомбінату було створено Усть – Чорнянське державне лісомисливське підприємство, при цьому Буштинському держлісгоспу було передано ліси Тарасівського, Груниківського і частина Нересницького лісництв площею 14136 га. З метою вдосконалення управління лісовим господарством , Усть-Чорнянського ДЛМГ було поділено на два нові лісомисливські господарства – Брустурянське та Мокрянське. За матеріалами: https://zakarpatlis.gov.ua