Закон про мову це - «лінгвістичний геноцид»

Забувши про наслідки радикальних рішень щодо мовної політики, нехтуючи думкою російськомовних громадян України, порушуючи норми Конституції і міжнародного права, представники «партії війни» в ВР знову піднімають питання про мову. 19 січня (думаю, подача документа в ВР напередодні Дня соборності України не була випадковістю) група народних депутатів зареєструвала законопроект № 5670 «Про державну мову» - законопроект (а по суті, акт правового нігілізму), прийняття якого загрожує новим витком протистояння в суспільстві. «Державний статус української мови є невід'ємним елементом конституційного ладу України як унітарної держави», - підкреслюють автори проекту (33 народних депутата!), Одержимі ідеєю унітарності країни і плутають це поняття з соборністю. Примітно, що авторами законопроекту переважно виступили депутати з «Народного фронту» і «Самопомочі» - радикально налаштованих політичних сил. У них свої цілі. «Фронтовики» як затяті представники «партії війни» мають намір воювати з інакомислячими, а «Самопоміч» демаршами в ВР і провокаціями сподівається зам'яти «сміттєвий скандал». Примітно і те, що законопроект з'явився до рішення Конституційного суду щодо конституційності закону «Про засади державної мовної політики», прийнятого в 2012 році і дозволяв російській та іншим недержавним мовам отримувати офіційний статус в місцях компактного проживання «національних меншин». Нагадаю: відразу після перемоги євромайдану, 23 лютого 2014 року, зазначений закон був скасований опозицією, що отримала контроль над парламентом. Наступні за скасуванням цього закону події в Криму і на Донбасі змусили і. о. президента Олександра Турчинова відмовитися від підписання цього документа. І ось тепер народні депутати, не чекаючи правової оцінки КС, підготували новий законопроект. Що ж пропонують депутати «демократичного» проєвропейського парламенту для «посилення державотворчих і консолідуючих функцій української мови, підвищення його ролі в забезпеченні територіальної цілісності України і її національної безпеки»? Перерахую тільки деякі найбільш резонансні новели цього так званого патріотичного законопроекту. 1. Розширити коло осіб, зобов'язаних вільно володіти українською мовою, включивши в нього не тільки держслужбовців і посадових осіб органів місцевого самоврядування, військових і адвокатів, а й медичних працівників і педагогів, а також «інших суб'єктів господарювання державної та комунальної форми власності». 2. Для контролю рівня володіння державною мовою буде створено спеціальний орган - Національна комісія зі стандартів державної мови. Крім того, автори законопроекту хочуть створити Центр української мови і Термінологічний центр української мови. Планується також ввести посаду Уповноваженого із захисту державної мови, а в допомогу йому дати мовних інспекторів, які будуть забезпечувати контроль за «дотримуванням стандартів державної мови» на місцях. 3. Зробити обов'язковим використання української мови не тільки в державних органах, а й у всіх сферах суспільного життя, а також у всіх українських ЗМІ - навіть в тих, які до цього були російськомовними (а ось видання друкованих ЗМІ на мовах ЄС «в окремих випадках» допускається ). Для порушників цього закону передбачені штрафи (причому найвищі - від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів - загрожують ЗМІ). А спроба впровадити «офіційне багатомовність» буде розцінюватися як дію, «спрямоване на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу». Я навмисно утримуюся від будь-яких коментарів положень законопроекту № 5670 - вони настільки «красномовні», що кожна думаюча людина гідно оцінить їх демократичність і «консолідуючу функцію». Скажу лише, що цей проект, який в народі вже охрестили «лінгвістичним геноцидом», суперечить українському і міжнародному законодавству. Окремі норми цього, з дозволу сказати, продукту законотворчої діяльності псевдопатріотів суперечать Конституції України, зокрема частини п'ятої статті 53 та частини третьої статті 10 Конституції України, якою гарантується «вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України», а також не узгоджуються з міжнародними договорами, які є частиною національного законодавства України. Цілком очевидно, що прийняття даного закону не сприятиме єднанню нації і збереженню територіальної цілісності, а лише посилить розкол в суспільстві за національними і мовними ознаками. Такі дії законодавців інакше як «одержавленим сепаратизмом» не назвеш. За матеріалами: http://vybor.ua