В 1960-х роках у Берегова був власний аеродром

В той час з Ужгорода до низки райцентрів Закарпаття, зокрема, й Берегова, відбувалися регулярні рейси літаків

В 1960-х роках у Берегова був власний аеродром

Тепер це звучить майже фантастично, але факт – в 1960-х роках у Берегова був власний аеродром, з якого можна було літаком дістатися до Ужгорода. Про це охоче розповідають люди старшого віку, хоча й дещо плутаються у технічних деталях.
Опитавши кілька очевидців, можна зробити таку узагальнену картину: в той час з Ужгорода до низки райцентрів Закарпаття, зокрема, й Берегова, відбувалися регулярні рейси літаків так званої малої авіації. Більшість цих рейсів здійснювалось літаком АН-2, про який українська Вікіпедія каже так:

«Ан-2 (за класифікацією НАТО: Colt — «Лоша») — легкий транспортний літак, біплан. Один двигун потужністю 800 кінських сил, злітна маса 5250 кг. Ан-2 розроблено державним конструкторським бюро ДКБ-153 О. К. Антонова, Ан-2 є першим літаком цього конструкторського бюро, перший політ відбувся 31 серпня 1947 року. В Україні (серед льотно-технічного складу) називався кажан, радянська народна назва — кукурудзяник (успадкований від У-2). Наймасовіший у світі одномоторний біплан за всю історію авіації. Літак дуже широко експлуатувався в СРСР на повітряних лініях малої протяжності для перевезення пасажирів і вантажів (часто на лініях, що пов’язували обласні центри з районними, а також селами), виконання різних народногосподарських, зокрема, авіаційних хімічних робіт. Підходить для злету та посадки з непідготовлених ґрунтових майданчиків, оскільки має дуже малий розгін і пробіг.»

Світлина з Вікіпедії

За свідченнями очевидців, злітали та сідали ці літаки на поле в районі сучасного міського сміттєзвалища. Ніякої інфраструктури, притаманної аеропортам, не було – ані залів очікування, ані кас тощо. Була лише характерна для таких об’єктів щогла з прапорцем, що вказував напрям вітру. Літак з Ужгороду прилітав раз на тиждень. За шість рублів (або ж карбованців) (доволі крупна на той час сума) можна було злітати до обласного центру. Літак також робив екскурсійні обльоти над містом, з дітей брали 50 копійок за рейс, з дорослих – 2 рублі. Політ був задоволенням не для кожного, багатьох нудило в цьому малокомфортному літаку. Базовий літак АН-2 мав двох пілотів та міг взяти на борт 12 пасажирів.

Цікавим є спогад одного з очевидців, котрий стверджує, що літав на апараті іншої конструкції. В неї була кабіна, скопійована з салону легкового автомобіля, навіть з 4-ма дверима, як у звичайного легковика. Попереду на двох сидіннях розміщалися пілот та один пасажир, позаду на великому сидінні ще троє. Можливо, йдеться про одну з численних модифікацій моделі АН-2, а саме про літак АН-2ПК (п’ятимісний службовий).

Орієнтовно в 1970-х роках пасажирські польоти з Берегова до Ужгорода припинилися. Варто зазначити, що авіаційна історія нашого міста дещо давніша – є відомості, що в районі сучасного Окремого хутора (себто, циганського табору) під час Другої світової війни був запасний аеродром угорських військових літаків, і в 1944 році на нього було скинуто бомбу з радянського бомбардувальника. Чи базувалися на цьому літовищі якісь літаки, наразі невідомо.

Під час перебування Закарпаття у складі Першої Чехословацької республіки розроблялися плани авіаційного сполучення міст нашого краю із іншими містами новоствореної держави. В книзі-проекті чеського бізнесмена Яна Баті «Будуємо державу для 40 мільйонів» (1937 рік), серед інших карт-схем розвитку країни, є й план розміщення аеродромів на Закарпатті. Щоправда, Берегова в тих планах не було, літаки мали сідати та злітати в Ужгороді, Мукачеві, Хусті та Солотвині.

За матеріалами: http://zakarpattja.livejournal.com

197

КОМЕНТАРІ