У Великому Березному припадає до 43 грозових днів на рік

Великий Березний вперше згадується в письмових документах 1409 року. Відповідно до записів, такими ж давніми можна вважати і села Люту, Чорноголову, Волосянку, Стужицю. А ось древні дерев'яні храми відносяться вже до XVII-XVIII століть. В Кострино знаходиться храм Покрови Пресвятої Богородиці. Як стверджують історики, вона була побудована в 1645 році, тоді ж був створений іконостас (хоч згадується й інша дата - 1596 рік). У селі Сіль стоїть храм св. Василія Великого 1703 року. Храм св. Івана Предтечі - гордість села Сухий; дата її зведення - 1679 рік. До сьогоднішнього дня тут збереглися образи Івана Щирецька «відсічення голови Івана» і «Авраам Офіру Господа приносить» 1680 року. Дерев'яний храм Св. Архангела Михаїла 1745 року в селі Ужок є своєрідною візитною карткою Закарпаття. Адже він знаходиться в мальовничому селі під Ужоцьким перевалом, де народжується річка Уж і починається Закарпатська область. Подібні пам'ятники архітектури збереглися в селах Гусний - храм св. Миколи Чудотворця XVII століття, і Вишка - храм св. архангела Михаїла XVIII.

Михайлівська церква, 1745 * Ужок. Належить до бойківської школи дерев'яної архітектури. Храм св. архангела Михаїла поставили у 1745 році майстри Павло з Бутлі та Іван Циганин з села Тихого. За характерний силует і колір церкву іноді називають "чорним корабликом". Храм, вписаний у мальовничий гірський ландшафт, полюбляють зображати на своїх картинах художники. До речі перебуваючи на межі кордонів між Угорщиною та Польщею, Великоберезнянщина неодноразово ставала театром бойових дій. Найбільш це запам’яталося в історії за часів І-світової війни, коли російські війська воюючи з Австо-Угорщиною, захопили кілька гірських сіл: Волосянка, Ужок, Сухий, Гусний, Ставне і т.д. Саме тоді російські офіцери були щиро здивовані що за гірськими перевалами проживають такі самі споріднені словяни як і вони. Пізніше це знайшло відображення у “походних записах”, які стали цінними архівними джерелами для істориків

Цікавий факт, що після приєднання Закарпаття, на правах автономії, до Чехословацької республіки двоє молодих художників Йосиф Бокшай (1891 - 1975) і Адальберт Ерделі (1891-1955) вирішили, що таким же привілеєм повинні користуватися і закарпатські художники. Було засновано художню школу, відому як закарпатський Барбізон - так звалося невелике французьке село, у якому жили і працювали художники-реалісти Руссо, Коро, Мільє. Центром закарпатського Барбізону стало мальовниче гірське село Жорнава, що на Великоберезнянщині. Бокшай та Еміль Грабовський малювали в манері художників-реалістів та пізніх імпресіоністів; Ерделі, Федір Манайло, Ернст Контратович,Андрій Коцка та інші- в манері експресіоністів, кубістів,сюрреалістів. Захоплюючі пейзажі довкола Жорнави були відображені у мистецтві цих відоми майстрів пензля.

Щоб познайомитись віч-на-віч з чаруючою художників природною красою, достатньо приїхати в Великоберезнянський район. Сам Великий Березний знаходиться приблизно в 40-ка кілометрах від обласного центру, а села, «розкидані» по гірських долинах, з'єднані шоссейними дорогами, і це дає можливість милуватися краєм у всій його красі.

Перше, дивовижне і незвичайне на Великоберезнянщині: майже половину її території займає Ужанський національний парк, який відносить до міжародного біосферного заповідника «Східні Карпати». Вчені-екологи Словаччини, Польщі та України у такий спосіб захищають від людського втручання столітні букові праліси. Ужанський національний парк - заповідна зона. Тут проводять дослідження вчені з багатьох країн Європи. Найбільший науковий інтерес для сучасних біологів представляють унікальні червоні лишайники, що збереглися в природних умовах, яких дуже мало на планеті і які давно занесені в Червону книгу. Сьогодні Ужанський національний парк - справжня лабораторія дослідників Карпатських лісів. Тут росте понад 200 видів цінних лікарських рослин; збереглось 40 видів рослин, що занесені в Червону книгу; більше 10 видів «червонокнижних» птахів. 

Ще один цікавий парк-дендрарій знаходиться безпосередньо у Великому Березному. Він був закладений ще у 1866 році в центрі селища, а в 1906-1910 роках тут були висаджені реліктові дерева. На сьогоднішній день більше 250 видів дерев ростуть у цьому екзотичному рукотворному пам'ятнику природи, деякі з них знаходяться під загрозою зникнення.

Великоберезнянський район для допитливих гостей повний сюрпризів і несподіванок: саме тут, на околицях сіл Княгиня та Сіль, в далекому 1866 році впав великий метеорит. Його уламки знаходяться в обласному краєзнавчому музеї, а також в музеях Москви та Відня. До місця падіння космічного тіла відправлялись багаточисленні експедиції, навіть сьогодні знаходяться сміливці, що приїжджають сюди в пошуках залишків «подарунку» із Космосу. Не менш цікаві унікальні мармурові печери біля села Княгиня, та й те, звідки взялася така назва у такій віддаленій місцевості, теж є загадкою. Великоберезнянщина приготувала своїм дослідникам чимало подібних інтригуючих питань ...

Великоберезнянський район - один з найбільш екологічно чистих куточків України. Тут повністю відсутні небезпечні промислові підприємства.

Більша частина території району - це гори, вкриті лісами; найвищою вершиною Великоберезнянщини вважається Лютянська Голиця, яка височить на 1371 м над рівнем моря. Чудові зони відпочинку знаходяться вздовж річок Уж та Лютянка, хребта гори Яворник та біля гірських потоків. У них, холодних і незвичайно чистих, водиться вимоглива форель. В районі прокладено декілька десятків туристичних пішохідних і велосипедних маршрутів. В селах Стужиця, Кострино, Сіль, Ужок є мінеральні джерела типу Нарзан, Нафтуся, Есентукі ... 

Вид на гору Лютянська Голиця

Відпочинок на Великоберезнянщині - це дотик до давнини, ще одна спроба пізнати таїнство древніх могутніх лісів, можливість подихати свіжим солодким повітрям і помилуватися виробами традиційних народних промислів, які збереглися тут до цих пір. У Волосянці і Люті майстрині продемонструють вам чаруючі красою вишивки; тут можна познайомитися з ткачами-професіоналами; Великий Березний, у свою чергу, відомий майстрами з художньої обробки дерева. Також через Великоберезнянщину проходить найдовший залізничний тунель в країні Щербин-Сянки, довжина якого становить 908 метрів.

У районі активно розвивається сільський зелений туризм; є і турбази, пансіонати, що пропонують різноманітні послуги. Тут працюють 2 гірськолижних підйомника (300 та 1200 метрів) і крісельна дорога. Великоберезнянщина - неповторно гарний край. Якщо ви хоча б раз побачите ці ліси і гори, то назавжди відкриєте для себе один з світових скарбів. Якщо ви шукаєте умиротворення спокою від спілкування з природою, або ж скаженого адреналіну від п'янкої висоти, якщо вам по душі компанія завжди привітних і веселих гостинних людей, приїжджайте в Великоберезнянський район: чудовий відпочинок вам тут забезпечений!