Сьогодні, 170 років назад, Шандор Петефі відвідав Берегово

У центрі Берегова на розі площі Героїв, там де розпочинається вулиця Мукачівська , стоїть старовинна двохповерхова будівля колишнього готелю  «Орослан» («Лев»). Зараз тут розташований угорський професійний  національний театр ім. Дюли  Іййєша. Колись тут  був великий актовий зал готелю, а внизу на першому поверсі, знаходився трактир-корчма. Зведена наприкінці ХVІІ століття  в стилі бароко, будівля служила  місцем відпочинку та ночівлі  численних подорожніх, маршрут яких пролягав  головною дорогою  нашого краю, що вела  з Ужгорода через Мукачево, Берегово, Виноградово, Хуст, та з Угорщини, зі сторони  Вашорошнаменя. Особливо пам’ятна для нас ця будівля тим, що тут, прямуючи до своєї нареченої  Юлії Сендреї, з 12 на 13 липня 1847 р. провів ніч Шандор Петефі  - найвизначніший представник  угорської літератури, учасник революції  за незалежність Угорщини у 1848-49 роках. Це була друга подорож  Петефі  по північно-східній Угорщині. Жив тоді поет  у Пешті і співпрацював  з відомими угорськими виданнями. На осінь 1847 року було призначене весілля митця. Для цього Шандору Петефі  були потрібні  гроші, а їх у нього виявилося не так уже й багато. І от Петефі підписує договір з редактором журналу «Гозанк», що опише свої враження  в «Дорожніх листах», за  які йому мали виплатити гонорар у сумі 60 пенге. Петефі познайомився з Юлією Сендреї 8 вересня 1846 року, а вже 23 вересня  того ж року молоді домовилися, що Юлія навесні  дасть  остаточну відповідь. А  до тих пір треба було  чекати…  У той час уже ходили чутки, що батько Юлії хоче видати її за іншого. Та, нарешті, одержавши ствердну відповідь, і боячись, що батько Юлії, який недолюблював незаможного поета, видасть дочку  за багача, Петефі  поспішив до нареченої. Завдяки «Дорожнім листам» Петефі  маємо  можливість  простежити  цікавий шлях поета в липні 1847року, в тому числі і його короткочасне перебування в Берегові. Розпочав свою подорож  Петефі 1 липня 1847 року. З Пешту  залізницею  добрався до Ваца, а звідти на підводі – до Римасомботу. По дорозі він заїжджає до свого друга поета Мігая Томпи. Через Мішкольц Петефі  прибув до Шарошпотоку, а звідти – в наш край. В Ужгород він приїхав пізно ввечері 11 липня 1847 року. Переночував у готелі «Чорний орел», який був розташований на площі, названій пізніше на його честь (на цьому місці зараз знаходиться школа мистецтв). Про це нагадує мармурова  меморіальна дошка, встановлена на стіні навчального закладу. Вранці 12 липня Петефі відправився до Мукачева, де відвідав замок-тюрму, в якій страждало чимало  політичних в’язнів. Про це Петефі написав вірш, який так і називається  «У Мукачівському замку». Того ж дня ввечері Петефі  прибув до Берегова про що свідчить його лист № 13, написаний в нашому місті 12 липня 1847 року. Дорога з Мукачева до Берегова вела через Гать. На околиці села стояла відома на всю округу  «Червона корчма», яка одержала  таку назву тому, що її стіни й дах були пофарбовані в червоний колір. Подорожні зупинялися тут, аби нагодувати й напоїти коней, відпочити, перекусити й освіжитися склянкою вина. Стару будову  цієї корчми  у 1937 році знесли в на її місці споруджено нову. З цією корчмою  пов’язана легенда, яка розповідає, що коли  мукачівські прихильники творчості Петефі довідались про приїзд поета в їх місто, то запропонували йому пару коней з підводою для продовження  подорожі. Оскільки пора була гарячою, саме йшли жнива, і всі підводи  були задіяні на польових роботах, то митець  із радістю прийняв  подарунок. Цю легенду знав наш земляк Юрій Данч. У 1969 році  він виконував  ковальські роботи при переобладнанні корчми у ресторан «Старовинний замок». Ручки на дверях цього закладу  були зроблені  у формі коней, повернутих у бік Берегова. По дорозі з Гаті до Берегова поет бачив, як у спекотну літню пору хлопці носять зібране дівчатами сіно. Про це він написав  у створеному в нашому місті вірші «Полудень у полі» Є там і такі рядки (наводимо їх у перекладі Івана Перовція):

В час такий найкраще королеві,

Чи палкому хлопцю-вівчареві:

Бо король на троні  відпочине,

А вівчар – в обіймах  у дівчини.

                Було вже пізно, коли Петефі в’їхав в Берегово. У цей день він написав вищезгаданий вірш. У якій кімнаті провів поет ніч, точних даних нема. Не знаємо, з ким він сидів за вечерею, кому  читав свої вірші… Років тридцять тому, біля однієї із кімнат колишнього готелю, за ініціативи відомого громадського діяча та дослідника Арпада Долмаї, була встановлена  меморіальна дошка. У дорожньому листі, написаному в Берегові, Петефі, зокрема, згадує: «Відстань від Берегова до Мукачева – на годування (відрізок часу, за який треба нагодувати коней – В. Р.). Звичайне польове містечко, в якому є готична церква, комітатський будинок та мадярський корчмар ...». З дорожнього листа № 14, написаного 17 липня, дізнаємося, що Петефі поспішає найняти нових коней, бо була саме пора жнив, і всі коні були зайняті в полі. Однак несподівано для самого поета берегівські коні того ж таки  дня доставили його в Сатмар. До цих пір точно не встановлено, якою дорогою  виїхав  Петефі з Берегова – через Бакту й Гечу або Астей й Мачолу? Відомо лише те, що він проїздив через Бадалово. Петефі пише: «Біля Бадалова поміж комітатами  Берег і Сатмар, я перейшов Тису, гарну Тису». Вдячні нащадки у пам'ять про проїзд видатного поета через село відкрили меморіальну дошку на стіні місцевого храму. Ця урочиста подія відбулася з нагоди 115-ї річниці з дня народження поета. На жаль, у тексті меморіальної дошки вкралася помилка: замість 13 липня усічено дату 17 липня , а це не день проїзду Петеіфі через село, а день написання листа, в якому він про цей переїзд згадує. Дані про урочисті заходи, яки проходили  у зв’язку з відкриттям цієї дошки, автор публікації знайшов у Берегівському філіалі Державного архіву Закарпатської області. Отже, все відбулося 14 серпня 1938 року (про це сповіщалося у спеціальній афіші-програмі). У цей недільний день, незважаючи на те, що злегка накрапав дощик, із навколишніх сіл і віддалених міст краю  з’їхалося більше двох тисяч людей. Урочистості розпочалися об 11-й годині виконанням пісень на слова Петефі хором із села Галабора та оркестрами  Лоранда-Шпіри з Будапешта та Берегівського робітничого клубу. Після відкриття  дошки  були покладені вінки, і будапештський  оркестр виконав  уривки з опери «Банк Бан», а Дьердь Сікле продекламував вірш Петефі  «Гніте мені серце думка одна». Берегівчани  свято шанують пам'ять великого угорського поета-революціонера  Шандора Петефі. Одна з вулиць міста названа на його честь, а 28 листопада  1987 року на фасаді колишнього готелю «Орослан» була встановлена  і меморіальна дошка, автори Ганна Горват та Жужана Ортутай. І нарешті, 15 березня 1991 року на площі Ференца Ракоці ІІ біля ресторану «Золота пава», був урочисто відкритий пам’ятник Шандороу Петефі, його автор Іштван Петефі. Щодо цієї ювілейної дати то, чомусь, багаточисленні угорські громадські об’єднання та організації нашого міста - проігнорували. Валерій Разгулов