Шокуючі традиції закарпатців

На жаль, сміттєва проблема Вільшанського водосховища, що на Хустщині, не втрачає актуальності. Його вже кілька разів у цьому році чистили за допомогою спецтехніки, та місцеві мешканці все одно перетворюють унікальну пам’ятку на сміттєву урну. Утім… це стосується не лише однієї окремо взятої водойми, а області взагалі. Фото Романа Михайлюка надзвичайно гарні і колоритні, на них чітко показано як мальовничу місцину, так і непотріб, який псує краєвид. Автор ніби балансує на грані прекрасного і потворного й за допомогою контрастів передає шокуючу реальність. Нагадаємо, що в серпні працівники екологічної інспекції, лісового господарства, держслужби з надзвичайних ситуацій (у тому числі водолази), обленерго, Нацпарку «Синевир» та Національної гвардії у водосховищі, яке називають штучним морем Карпат, виловили близько півтора тисячі мішків сміття, більшість якого – пластикові пляшки. Після цього, згідно з розпорядженням голови ОДА Геннадія Москаля, ряд сільських голів було притягнуто до адміністративної відповідальності за неприбраний на територіях їхніх населених пунктів непотріб. Проте і це не допомогло уникнути нового забруднення водойми. Наразі Вільшанське водосховище знову потопає у смітті. Туристи жахаються від побаченого і не розуміють, як таке може бути. На Закарпатті, в особливо селах, давно існує традиція зносити сміття до річок, адже вода і так його “забере”. Цікаве явище можна спостерігати в Ужгороді, коли піднімається рівень Ужа і набережні вкриваються справжнім пластиковим покривалом та іншими рештками людської життєдіяльності. Цей непотріб вода приносить із Ужгородського, Перечинського та Великоберезнянського районів. І подібна ситуація по всій області. Газета «Наш Ужгород» вже неодноразово писала про викинуті в Уж та в озеро Кірпічка шини та будівельні матеріали, навіть гігантську котушку для електричного кабелю. Однак не знають наші гості, що на Закарпатті існують ще жахливіші звички, ніж викидання у воду побутового сміття. У нас заведено топити у водоймах новонароджених цуценят та кошенят, мовляв, і так домашня улюблениця привела на світ багато потомства, тож краще вбити зразу, ніж потім ламати голову, де прилаштувати малюків. Але й це ще не все. У річки та ставки викидають закарпатці і трупи вже мертвих тварин – курей, гусей і навіть свиней. Зокрема, в Ужгороді журналіст двічі ставав свідком, як збитих машиною кота та собаку викинули в Уж в районі пішохідного мосту. А якось вода принесла навіть голову вовка і це викликало серед мешканців міста неабиякий резонанс. Хоча з іншого боку у селах як Ужгородського, так і інших районів немає ні скотомогильників, ні централізованих звалищ. Проте чомусь ніхто не закопує мертву домашню птицю чи свиню в себе на городі… а сільські ради не поспішають укладати угоди на вивезення з населених пунктів побутових відходів. Люди ж мовчать, бо за таку послугу потрібно платити, а викинути непотріб абиде можна безкоштовно. Проте такого знущання над природою немає в жодній країні Європи. Добре, що в нас, як у Індії, ще немає традицій кидати у водойми покійників, бо вода б стала зовсім непридатною для споживання. Тож єдиним і найбільш правильним виходом із ситуації, що склалася, може бути введення системи жорстких штрафів за подібні дії та контролю з боку відповідних служб. Лише таким чином можна зберегти довкілля від варварського нищення. За матеріалами: http://zakarpatpost.net