Музею Берегівщини – 15 років

Без сумніву, музей Берегівщини можна вважати візитною карткою нашого міста. Нещодавно він відзначив ювілей – 15 річницю свого заснування. За короткий час директор цього закладу, знаний краєзнавець та дослідник Янош Шепа перетворив його в історично-культурний центр. Майже немає вагомих подій, які у різні часи відбувалися в нашому місті, що не були б відображені в його експозиціях. Відрадно, що він є ініціатором створення першого в нашому краї музею виноградарства та виноробства, розташованого в підвалі історичної будівлі – палацу князя Бетлена. 29 вересня 2009 року він отримав це підвальне приміщення на 160 квадратних метрів, де після тривалої реставрації та ремонту розміщена дуже цікава та насичена експозиція. До речі, пан Шепа сам непоганий винороб. З власних сонячних грон виготовляє чудовий напій сонця та землі. Експонатів так багато, що тих 399,2 квадратних метрів колишнього палацу, переданих музей , уже замало для всіх зібраних матеріалів. Починати збирати експозицію майже з нуля. Адже з 1374 експонатів переданих по опису в Ужгородський краєзнавчий музей, назад повернуто лише – 36 (!). Поповнювалася експозиція в основному за рахунок подарунків жертводавців, багато раритетів придбав сам, за свої кошти, або приніс з дому - з власної колекції, беззмінний директор Янош Шепа. З багатьох придбаних речей, які виставлені в постійній експозиції мені хотілося б виділити невеличку монографію 1941 року випуску з автографом автора, а він знаний лікар-хірург – Берталон Ліннер. Звісно, це раритетне видання з обмеженим накладом, про медицину. Наш земляк описує в ній історію, як він вийняв із серця маленької дівчини велику голку, якою шили господарські міхи. На одній із сторінок уміщено рентгенівський знімок, де видно, як цей гострий предмет застряв у межребер’ ї. Директор музею завжди в пошуках, він чудовий розмовник, хто спілкується з ним отримає завжди масу цікавої різноманітної інформації про минуле Берегівщини. Саме від нього дізнався, що в нашому місті перший музей відкрився у 1958 році на базі нинішньої ЗОШ № 7 (колишній робітничий клуб), потім під назвою «Будинок дружби» він діяв у будівля, де зараз знаходяться приміщення Мальтійської служби допомоги (біля римо-католицького храму Всіх Святи), відтак музей кілько років розміщався на першому поверсі готелю «Дружба» на вулиці Івана Франка. Успішно пройдений п’ятнадцяти річний рубіж сумлінною, насиченої на події музейної роботи. За це, чи не єдиний в Закарпатті отримав звання – генерального директора музею. Успіхів тобі Йончі! Валерій Разгулов