Культурна спадщина Закарпаття Корона святого Іштвана побувала в Середньому

Свого часу на одному із закарпатських інтернет-порталів з’явилася замітка про те, що середнянська селищна влада нібито не дбає про історичні цінності, які знаходяться на території громади, а саме: Середнянський замок, винні підвали Іштвана Добо та палац Бутлера, в якому понад 200 років тому назад одну добу знаходилася корона засновника Угорської держави короля Іштвана. Викладені факти в публікації дещо перекручені. Тому подаю власне розслідування цієї актуальної теми. У 2003 році згідно Охоронним договором № 7, який від імені  Служби охорони культурної спадщини Закарпатської ОДА підписав Дмитро Федорович Глеба, руїни стародавньої фортеці передались у користування приватному підприємцю Маріанні Кручаниці й саме вона мала «відновити та реставрувати» історичну пам’ятку й надалі «утримувати  її в належному санітарному, протипожежному та технічному стані». Минуло 14 років, а жодних дій в цьому напрямку не відбулося. Хоча, останнім часом, проведено кілька цікавих археологічних досліджень. Селищна рада звернулася до користувача об’єкту та обласного управління культури з вимогою забезпечити неухильне виконання умов згаданого вище договору. Проте, від М.Р. Кручаниці не отримала жодної конкретної відповіді, а начальник профільного підрозділу ОДА Юлій Федорович Глеба написав, що «Середнянський замок знаходиться на балансі Середнянської селищної ради…». Однак жодних документів, які б підтверджували останнє не знайшли. Тому орган місцевого самоврядування вирішив звернутися до суду про визнання даного об’єкту безгоспним, а далі діяти згідно з чинним законодавством, і нарешті, навести тут лад. Тепер про винні портали. Сьогодні вони знаходяться у власності агрофірми «Ліанка», яка в міру своїх можливостей використовує їх за призначенням, селищна рада не має до них жодного відношення. По-третє, палац Бутлера, як називає його автор, насправді є колишнім маєтком барона Гіланьї (це підтверджують і архівні документи, які автор знайшов у Державному архіві Закарпатської області) і протягом останніх 20 років цей об’єкт теж є приватною власністю пана Годьмаші, котрий викупив його у держави. Правда, кажуть, що названий пан  - лише підставна особа, насправді ж будівлю придбав колишній директор заводу «Електродвигун» Йожеф Горват. Так само, як і ряд інших об’єктів на Ужгородщині – великі площі землі в зоні відпочинку в Оріховиці тощо.  До речі, палац Гіланьї (фото 30-х років ХХ ст.)теж має свою історію. Із  встановленням на Закарпатті нової влади об’єкт націоналізували і туди заселили вчителів Середнянської школи, конкретно сім’ю Міцулич. На початку 70-х будівлю «перепрофілювали» в дитячий садочок. Свого часу до нього ходив і нинішній селищний голова Емеріх Крицький. Із введенням в експлуатацію нового дитсадка будівля залишилась у комунальній власності, а відтак згідно з рішенням суду її повернули останнім власникам – родині Курак. А вже ця родина продала колишній маєток ужгородцю Годьмашу. Думається, після сказаного вище, коментарі зайві. А стосовно перебування корони святого Іштвана в Середньому є архівні підтвердження. У вже згаданому архіві, зокрема, у фондах Мукачівського греко-католицького єпископату, зберігаються документи, в яких розповідається про перебування Святої корони в нашому краї. А було це так. У 1805 році війська наполеонівської Франції зайняли столицю Австрії – Відень, виникла загроза окупації території Угорщини. Політичне керівництво, усвідомлюючи небезпеку,  яка нависла над державою, приймає рішення заздалегідь вивезти національні символи угорського народу у безпечне місце. Найбільше підходив  тоді для цього Мукачівський замок, розташований далеко від військових дій. Угорська національна рада намісництва у рішеннях від 19 та 30 листопада 1805 року вимагала від керівництва Ужанської жупи забезпечити  перевезення коронаційних реліквій та Святої  корони через їх терени. У цьому документі згадувалися населенні пункти, через які планувалося доставити Святу корону Іштвана у Мукачівський замок, зокрема й Середнє. 25 листопада 1805 року адміністратор комітату Унг барон Перені написав з Ужгорода листа віце-ішпану комітату Берег Паулу Морваї, в якому говорилось, що «на кордоні комітату у Середньому Свята Корона буде передана вершникам з комітату Берег». 1 грудня 1805 року група дворян під керівництвом барона Йожефа Шплені виїхала з королівського замку в Буді з реліквіями угорського народу. Корону Св. Іштвана  перевозили в ящику, обв’язаному міцними ременями і опломбованому 13-ма печатками. У фонді наджупана Ужанської жупи, який зберігається в тому ж архіві, мені вдалося знайти лист наджупана Бережського комітату Пала Ілошвая до барона Йожефа Шплені. Він  пише, що жупа вважає для себе великою честю здійснити всі заходи для безпеки корони на своїй території і бере на себе забезпечення супроводжуючих усім необхідним, включаючи овес та сіно для 100 коней.  Коронаційні скарбниці після прибуття до Ужгорода в першу ніч були розміщені в кімнаті єпископа собору греко-католицького єпископату Андрія Бачинського (1772-1809 р. р.). На охоронників корони Йожефа Шплені та Лазаря Перені була покладена велика відповідальність – вони забезпечували і нічну, і взагалі цілодобову охорону національних реліквій. Це все відображено у протоколі від 12 грудня 1805 року, що зберігається у фонді греко-католицького єпископату. А про те, як проходило перевезення Святої корони у Мукачівській замок, довідався з повного звіту, написаного 14 грудня 1805 року в місті Берегові. В цьому документі значилося: «9 грудня, коли було призначення прибуття святої корони, дворяни комітату Берег, коли було призначене прибуття Святої корони, дворяни комітату Берег приїхали в Середнє, що належить  благородному комітату Унг. Насувався вечір, коли адміністратор цього комітату барон Іштван Прейнєш письмово повідомив, що наступного дня,10 числа, Святу корону привезуть в Середнє. Дійсно, в цей день пополудня в супроводі бандеріума (спеціальний почесний загін озброєних дворян-вершників з прапорами для супроводу в дорозі високоповажних осіб або особисто цінних речей – Р. В.) її доставили в палац Його Екселенції барона Гіланьї. Дворянський бандеріум вишукався перед його маєтком зі своїми прапорами й віддали регаліям честь. На місці, яке визначив головний охоронець цього національного скарбу Його Величність Йожеф Шплені, в присутності ескорту, віддав наказ виставити на ніч біля королівських регалій охорону. Він також повідомив, що 11 грудня в супроводі дворянського бандеріума Свята корона перейде на територію комітату Берег. (Державний архів Закарпатської області фонд 10. «Наджупан Бережської жупи, м. Берегово». Опис 1. – Справа 1360 «Повідомлення про перевезення угорської королівської корони з Буди  у Мукачівську кріпость у зв’язку з війною з Францією». Листи 18-21). Автор невипадково зробив посилання на архівний документ, адже в ньому остаточно встановлено прізвище власника середнянського палацу – барона Гіланьї. Наступного дня корона мала прибути в Мукачівський замок. Але в книзі «Доля угорської корони» йдеться, що згідно з рапортом охоронника корони Йожефа Шплені, ескорт з національною реліквією прибув до Мукачівського замку не в призначений час, тобто 9 грудня. Ось це повідомлення: «Оскільки в темряві незручно було доставити королівську корону до замку в супроводі дворянської команди та добровольців Березької жупи, а також військової частини, ми доставили корону в замок сьогодні 10 грудня. У замку корону зустрів озброєний караул, потім її помістили у великому залі». Отже, виходить, що свята корона знаходилась в Середньомуне один, а два дні! А в Мукачівському замку, під пильним оком охорони, реліквія зберігалася три місяці. Після того, як загроза окупації Угорщини минула, 10 березня 1806 року, угорська національна святиня в супроводі охорони урочисто відправлялася у зворотну дорогу за маршрутом, який склав головний охоронець барон Шплені. На цей раз пересувалися повільно, тому що всюди, куди прибував ескорт з реліквією, народ зустрічав її з неабиякими почестями, люди вважали за честь поклонитися святій короні Іштвана. І знову,надвечір 10 березня, вона була доставлена в Середнє і її розмістили в тому ж палаці барона Гіланьї. Наступного дня прибули до Ужгорода . Місцева газета «Мадяр кур’єр» писала про цю подію: «Прийом  був блискучий та урочистий. Після того, як пролунали артилерійські салюти і відлунали усі церковні дзвони, війська кірасирів полку ім. Цисаря герцога Йосипа вийшли назустріч короні і об’єдналися із супроводжуючою командою. Відтак під звуки горнів, барабанів та турецької музики прибули в місто». Дуже ймовірно, що така ж помпезна церемонія була і при в’їзді в Середнє. Напередодні сторіччя цієї надзвичайної події, на початку 1905 року, греко-католицький єпископ Дюла Фірцак оголосив збір пожертвувань для пам’ятної дошки на згадку про перебування святої корони Іштвана в нашому краї. Її виготовили з білого мармуру й вона була встановлена на внутрішній стіні помешкання графа Бачинського в Ужгороді. На ній вибили такі слова: «У цій кімнаті зберігали угорську святу корону в ніч із 9 на 10 грудня 1805 року. Ця меморіальна дошка встановлена на честь сотої річниці». Урочисті заходи з нагоди даної події відбулися і 24 вересня 1911 року в Середньому, їх провели члени культурного товариства Ужанської жупи разом з місцевими жителями. Тоді ж на зібранні кошти була відкрита та освячена дошка, встановлена на фасаді колишнього будинку барона Гіланьї. Її виготовив каменяр Енев Едельштейн. На дошці була вибита корона, яка була поміщена в керамічну рамку. Напис гласив: «У цьому будинку зберігали Святу корону 10-11 грудня 1805 року, коли її рятуючи від Наполеона, доставили у Мукачівський замок». А документи свідчать про те, що угорська святиня зберігалася там ще й 10 та 11 березня 1806 року. Думається, що варто залучити угорські гранти, та провести реконструкцію-реставрацію колишнього будинку барона Гіланьї та встановити там меморіальну дошку з відповідними написами. Валерій Разгулов Джерело: Перший кабельний