Історія закарпатського пивоваріння

15.11.2017 19:41 681 0
Історія закарпатського пивоваріння
Місцеві приватні броварні хоч і заявляють про себе, проводять фестивалі, однак до бренду «Червеного вина» їм ще далеко. А дарма – скажуть історики, бо піар піаром, а традиція пивоваріння на Закарпатті дуже давня і починається вона не з підгорянської пивоварні, як багато хто вважає, а, як мінімум, століттям раніше – з 1568 року з пивоварні під Мукачівським замком, повідомляє ПроЗахід. В історії місцевого пивоваріння важливо те, що воно існувало не в тільки Мукачеві, Ужгороді, Підгорянах, або якомусь іншому місті чи селі, а на всій території сучасного Закарпаття. Як сьогодні варять каву на побутовому рівні, чи «палинку» (горілка – Авт.), або виготовляють вино, майже так само колись варили і пиво – чи не в кожному дворі. Традиції закарпатського пивоваріння нам розповів історик і краєзнавець Йосип Кобаль. Тож пропонуємо коротке інтерв’ю з ним про колись лікувальний, а сьогодні масово розповсюджений і не завжди натуральний напій. - У який період на території сучасного Закарпаття поширюється алкоголь? - Різні алкогольні напої відігравали важливу роль в історії людства. Спочатку це були напої, які  використовували під час ритуалів, церемоній, а також як ліки. А вживання їх для насолоди прийшло згодом. На території Закарпаття відомі археологічні знахідки з бронзового віку, які вказують на споживання алкоголю, точніше горілки, уже 3200 років тому. У 1950-х роках у селі Череївці Мукачівського району, на поселенні бронзового віку, археолог, історик, філософ Федір Потушняк знайшов фрагменти дивного горщика з подвійним вінчиком і зливом. Тоді він не знав, що це. Коли пізніше у Закарпатському краєзнавчому музеї ми досліджували ці фрагменти кераміки, то з’ясувалося, що вони є частиною дистиляційного пристрою, який використовували для отримання алкогольного напою, близького до сучасної горілки. У Європі відома ідентична знахідка – у Словаччині (село Гановці). Аналогічні посудини були виявлені на території Іраку  (Тепе Гавра) з 4 тисячоліття до н.е.  Їх інтерпретують як найдавніші свідчення дистиляції й отримання відповідного алкогольного напою. У підручниках органічної хімії саме такі посудини і фігурують як ілюстрації першопочатків органічної хімії на Землі. Очевидно, первісні жителі сучасної території Закарпаття вже з найдавніших часів займалися виготовленням й інших алкогольних напоїв, близьких до пива. З історичних джерел відомо, що Римська провінція Паннонія і її жителі відзначалися переважно споживанням пива, а вино було на другому місці. Найдавніші писемні свідчення про пиво відомі з Єгипту. Виготовлення пива засвоїли і євреї. Його знали греки, римляни, кельти, германці. - То жителі сучасного Закарпаття самі навчилися пивоварінню чи хтось їх навчив? - Територія Закарпаття з ХІ століття входила до складу Угорського королівства. В епоху Арпадовичів (ХІ-ХІІІ століття) в Угорщині вже варили пиво, переважно у монастирях. У той час це був рідкісний напій, який використовували як ліки. Однак протягом багатьох століть в Угорщині основним алкогольним напоєм було вино. Пиво варили і використовували переважно монахи. Цікаво, що серед монарших орденів, які лікували пивом хворих і засновували лікарні, був орден йоанітів. Така лікарня існувала і в Берегові. І хоча прямих письмових свідчень про використання тут пива немає, по аналогії з іншими місцями, можемо висунути припущення, що берегівські йоаніти могли для хворих своєї лікарні варити пиво вже в епоху Середньовіччя. Щодо території Закарпаття, вважається, що засновником першого пивного заводу був князь Ференц Ракоці ІІ, який нібито 1 березня 1701 року видав документ, яким заснував Підгорянський пивний завод. Після поразки угорців проти австрійців з 1728 року завод перейшов у володіння Шенборнів і з цього часу дуже активно розвивався, а пиво цього заводу під назвою «Мукачівське» стало відомим у всьому Угорському королівстві, потім у Чехословаччині, затим і в Радянському союзі. Однак слід зазначити, що історія пивоваріння у Мукачеві й загалом на території Закарпаття починається не у XVIIIстолітті і не звужується тільки до Мукачева. Принаймні з XVІ століття ми маємо чисельні писемні джерела про пивоваріння на території усього сучасного Закарпаття. abd1526-muk-zamok-palanok-reference - З якого часу є відомості про пивоваріння в Мукачеві? - Одна з найдавніших письмових згадок відноситься до 1568 року. Саме цього року в Мукачеві, найбільш імовірно, в замку, була споруджена пивоварня, яка задовольняла потреби німців, які охороняли фортецю. Знаємо ми це з того, що у травні 1569 року уже повідомляється про річні доходи мукачівської пивоварні, тоді як у 1567 році про можливість створення пивоварні ще тільки згадується. Хоча в Угорщині здавна було відомо пиво, але широкого поширення пивоваріння отримало, коли цю територію, зокрема, територію Закарпаття захопили німецькі війська, і в Угорщину переселилася значна кількість німецького населення. Особливо цей процес посилився у другій частині XVI століття. Оскільки пиво було дешевшим за вино, було вигідніше оплачувати охорону замку не вином, а пивом, тим паче, що це були німецькі солдати, які звикли до споживання пива. Після цього й угорські вельможі почали й у себе масово виготовляти пиво. Тому в XVII столітті на території сучасного Закарпаття пивоваріння процвітало на всій території – від Ужгорода до Великого Бичкова. Пиво варили міста, домінії, навіть приватні особи, зокрема, так звані кенейзи, які засновували села. Всюди на Закарпатті існували десятки, а то й сотні різних c060a45--vigotovlena-v-1930-h-rokah-reference-reference.emal-ovana-tablichka-z-reklamoyu-piva-pidgoryans-koyi-brovarni-grafiv-shenborniv-buhgejmiv - А пиво з мукачівської пивоварні вирізнялося на фоні приватних броварень? - У часи Ілони Зріні й Імре Текелі пивоваріння процвітало не тільки в Мукачеві, а й навколишніх гірських районах. У 1684 Імре Текелі видав господарський наказ, у якому згадується, що пиво на рівні з вином і горілкою продають в мукачівських корчмах. Після того, як повстання Імре Текелі було придушено, а Мукачівський замок захоплений австрійськими військами, господарське життя в Мукачівській домінії на деякий час занепало. А коли наприкінці цього століття домінія знову відійшла до дітей Ілони Зріні, зокрема, князя Ференца Ракоці ІІ, то господарське життя знову пожвавилося. d54ff45--1920-i-roki-reference-reference.etiketka-piva-sortu-kozel-scho-vigotovlyalos-pidgoryans-koyu-pivovarneyu-grafa-shenborna-buhgejma-v-mukachevi 1 березня 1701 року Ференц Ракоці ІІ, як власник Мукачівської домінії, дійсно видав інструкцію щодо підгорянського пивного будинку на німецькій мові для своїх урядників. Керівником пивоварні у цей час був баварець Йоган Конрад Гейдольф. Підгорянська пивоварня стала відомою завдяки князю Ференці Ракоці ІІ, а потім німцям Шенборнам. І хоча вважається, що Шенборни у 1728 році повторно заснували цю пивоварню, зберігся документ із грудня 1728 року, у якому йдеться про дискусії навколо того, чи передавати пивоварню в Підгорянах з рук королівського фіскального органу у приватні руки Шенборну. - Як щодо Ужгорода? Тут було популярним пивоваріння? - В Ужгороді теж здавна варили пиво. Тож у той самий 1701 рік, який згадують нібито як рік заснування пивоварні Ференцом Ракоці ІІ, тут стояв вже готовий, давно функціонуючий пивний будинок, про який згадують уже в 1631 році. Згідно з переписом володінь і майна князя Міклоша Берчені, пивоварня знаходилася біля північної стіни Ужгородського замку на сучасній вулиці Підзамоковій. Тут були відповідні будівлі з мідними казанами, чанами, сушилками, підвалами, бондарськими цехами, складами, необхідними для варіння пива. У самому ж замку переписчики зафіксували багато різного посуду, зокрема, для вживання пива. Домініальна пивоварня існувала тривалий час, тільки згодом змінила своє місцезнаходження. У XVIII століття була перенесена на місце сучасної міської ради, а навпроти неї побудували льохи, відомі сьогодні як «Совине гніздо». В одному із документів за 1668 рік, який стосується мера Ужгорода, повідомлялося, що староста повинен надавати дозвіл на варіння пива й приватним особам, до того ж, розводити хміль у спеціальних садах. У цей час пиво на Закарпатті варили не тільки з класичного ячменю, а й з інших зернових культур – пшениці, вівса, а ще з  меду. efb4100-var5-reference-reference - У яких ще містах чи селах були пивні заводи? - Великий пивний завод також існував у смт Вилок на Виноградівщині. У 1843 році його описали як будівлю довжиною 50 метрів, у якій знаходилися все необхідне для пивоваріння. Більше того, сам Ференц Ракоці ІІ 1704 році видав інструкцію для своїх урядників у Марамороші, в якій згадується і варіння пива, але пиво тут варили не з чистого ячменю, а змішуючи ячмінь з вівсом. Варили пиво й у володіннях барона Перені на Угочанщині. При чому, робили це й приватні особи, до прикладу, відомо ім’я пивовара Юрія Урсти. - Чи збереглися записи про те, як саме варили пиво у Середньовіччі? - Так, пивні рецепти тих часів досить відомі. Як правило, пиво варили з ячменю відповідних сортів. До нього додавали хміль, теж певних сортів, а також воду. Вода мала бути м’яка, чиста, з якомога меншими домішками вапняку й органічних речовин. Крім цього, важливі погодні умови. Найкращими для пива були весна й осінь – коли вітряно й не дуже тепло. Зберігали пиво у дуже сухих і дуже холодних підвалах.   Найкраще баварське пиво, до прикладу, складається із 89 % води, 3,6 % спирту, 0.2 % вуглекислоти і понад 7 % різних твердих речовин. Пивоваріння у Середньовіччі мало кілька важливих стадій. Спочатку зерна ячменю потрібно було перетворити на солод, тобто крохмаль на цукор. Для цього їх заливали водою, закривали від сонця і давали максимальний доступ повітря. У такому середовищі зерна, по суті, проростали, крохмаль швидко перетворюється на цукор, й отримували солодку рідину. Після того солод висушували, перемелювали. 06797f7-2-358-reference Затим отриману суміш піддавали ферментації – зброджуванню. На цьому етапі цукор починав перетворюватися на спирт, а залишки крохмалю – на цукор. Після цього рідину клали у чани й починали варити, додаючи хміль. Він надавав смаку, ущільнював рідину. Крім того, у ньому є дубильна кислота, яка концентрувала різні рештки, очищала рідину. На цьому етапі отримували нове пиво. На наступній стадії рідину різко охолоджували до температури 10-12 градусів, бо вона була найбільш придатна до наступної ферментації. Нове пиво заливали у чани, досипали до нього перемелену гущу. Воно бродило, і внаслідок збродження виділявся спирт та вуглекислота – утворювалося молоде пиво. Його заливали у дубові бочки і в дуже сухих та дуже холодних підвалах деякий час витримували. У цих бочках відбувалася остання стадія – утворювалася пінка, а пиво набувало неповторного смаку. Після цього пиво розвозили на місця споживання – для солдатів у замок, у корчму та інші місця. У XIX-XX столітті пиво стало так званим демократичним напоєм, бо його могли собі дозволити усі верстви населення: від робітників до представників панівного класу. Виробництво пива у цей час набуває небачених розмахів і ця історія пивоваріння уже більш відома і краще висвітлена.

Будьте вкурсі з ПЕРШИЙ.com.ua - приєднуйтесь до наших спільнот:

Коментарі - 0

Поки немає коментарів, будьте першим, залиште свій відгук!