Давні мури, монети та людські рештки виявляють на Закарпатті

Ще у червні 2016 року жителі Горян помітили, що на території старовинної ротонди – пам’ятки архітектури світового значення – почалися якісь земельні роботи. Занепокоєні тим, що біля церкви копають та знаходять людські кістки, люди викликали поліцію. Патруль приїхав, та виявилося, що біля ротонди працюють археологи з УжНУ, котрі мають усі дозволи, а ще, додатково, прохання від Мукачівської греко-католицької єпархії врятувати старовинні фрески ротонди, які руйнуються від вологи, що поглинається стінами. Нині учасник тієї експедиції, кандидат історичних наук і директор Археологічного музею УжНУ Володимир Мойжес розповідає про пильність горянців з усмішкою. І каже: “Горянська ротонда – це унікальна споруда, оповита величезною кількістю легенд. Часом її зведення називають як IX, так і XII століття, крім того, деякі дослідники активно пропагують думку, що саме у Горянах, де досі видніються руїни палацу, і знаходився той легендарний замок Унг, яким правив князь Лаборець. Сам палац досліджували вчені ще наприкінці 80-х років минулого століття. Вони, до речі, не знайшли нічого, що дозволяло би стверджувати, що цей замок є древнішим за ужгородський. А от територія довкола ротонди досліджена не так добре, тому ми вирішили за три тижні експедиції (вона тривала з 22 червня по 12 липня) відпрацювати цілих чотири локації в різних кінцях охоронної зони урочища загальною площею 250 кв.м. Одна з цих локацій займала досить велику площу – близько 160 кв.м. Це зона між самою ротондою та залишками старої кам’яної стіни, яка колись огороджувала територію горянського храму. Проводити розкопки саме там ми вирішили з двох причин: по-перше, просто біля стін ротонди ще ніхто до нас не копав, а по-друге, Мукачівська греко-католицька єпархія попросила нас розчистити стіни ротонди до верхівки її фундаменту, оскільки вони ззовні були приблизно на 70 сантиметрів заглиблені у землю, тож вода тут по схилу від залишків муру стікала просто до церкви, від чого стіни сиріли, а старовинні фрески на вологих стінах псувалися. Роботи на цій ділянці було справді багато, довелося нашим хлопцям добряче попрацювати лопатами. Відкриваючи закритий землею фундамент та стіни ротонди, виходячи на той горизонт, який був там від початку, ми знайшли багато цікавого. Найбільше, звісно, траплялося кераміки, були і цікаві польські монети 20-х рр. XVII ст., розсипані на досить великій площі, але на одному горизонті. Третьою ж цікавою знахідкою на цій ділянці став давній фундамент, під яким знаходилася зруйнована могила. Розташування решток людського тіла та виявлення інших археологічних знахідок дозволили припустити, що виявлена кам’яна кладка є залишком більш ранньої секрестії (службового церковного бокового приміщення), яка була зведена одночасно з нефом (датується другою половиною XIV ст.), а пізніше, у кінці XVII ст., перебудована, внаслідок чого східна її стіна зсунулася західніше і секрестія набула сучасних розмірів.   Людські рештки, які знайшли просто під стіною секрестії, археологи викопали для подальшого дослідження. Коли з цим матеріалом попрацюють антропологи (для цього вже залучили фахівця з Одеси), стане зрозуміло, у якому віці померла людина , ким за статтю був померлий, які мав вроджені хвороби, чим хворів за своє життя, як харчувався і навіть, можливо, від чого він помер. Це єдині рештки, які з-під стін горянської ротонди забрали археологи, та далеко не єдині, які вони знайшли за три тижні розкопок. Друга локація, яку розчищали викладачі та студенти, виявилася повною людських кісток. Це місце, трохи далі від ротонди і майже впритул до залишків муру, зацікавило археологів ледь помітними слідами від стін. Колись тут знаходилася будівля, можливо дзвіниця церкви, чи якесь зовсім невеличке господарське приміщення. Очевидно, після того, як у 20-30-х роках минулого століття кладовище біля ротонди закрили і, ймовірно, з санітарних причин перекопали, зруйнувавши старі поховання, всі кістки, які виявили, склали в одне місце та трохи присипали землею. Місцеві старожили розповідають, що таких поховань, так званих осаріїв, мало бути два. Один з них, скоріше за все, знаходиться поруч того місця, де нині на подвір’ї стоїть на горбочку хрест. Другий, схоже, якраз і знайшли археологи УжНУ. “Спершу ми подумали, що відкопали залишки зруйнованої крипти, – продовжує розповідь Володимир Мойжес. – Але потім звернули увагу на те, що кістки лежать не анатомічно, а хаотично, і їх дуже багато. Сказати точно, скільки фрагментів людських скелетів там знаходилося, досить важко. Я би припустив, що їх там було близько 30-ти. Зрозумівши, що наштовхнулися на осарій, ми обережно вийняли з розкопу всі кістки і поскладали їх у великі мішки. Тоді то й місцеві викликали поліцію. Нас же цікавило, що знаходиться під цими похованнями, що то було за невеличке прямокутне приміщення, в якому вони знаходилися, тому ми продовжили копати. Яким же було наше здивування, коли під шаром глини ми виявили ще кілька поховань – явно старіших і ніким не пошкоджених. Деякі з цих поховань заходять під фундамент споруди, а це означає, що ці поховання давніші, а прямокутна споруда не є криптою. Одна з могил була геть моторошною, бо у ній лежала доросла людина, ймовірно, жінка, біля ніг якої знаходився скелетик немовляти, а з іншого боку – скелет іншої дитини приблизно 6-ти років. Біля рештків ми не виявили ніяких речей, лише гвіздки, якими збивали труни. На цій ділянці працювали найдовше, бо всі рештки дуже обережно вичищали щіточками. Коли все розчистили і зафіксували, поховання зверху прикрили великими мішками і знову засипали землею. Якщо колись археологи захочуть повернутися до дослідження цих поховань, їм достатньо буде лише підняти верхній шар землі. Кістки ж, які ми знайшли до цього, вирішено було перепоховати в іншому місці. Наприкінці експедиції ми попросили прийти місцевого священика і поховали рештки там, де їх вже не потурбують при нових розкопках, – у вже відпрацьованій нами траншеї, на фактично третій локації, трохи далі від ротонди”. У траншеї, де перепоховали людські рештки, археологи сподівалися знайти основи будівель, однак виявили артефакти доби неоліту, гальштату, пізньоримського часу та велику кількість кераміки XIV- XVII століття. Загалом же на всій території розкопок протягом лише трьох тижнів було викопано величезну кількість старожитностей: кераміку, в тому числі і розвали горщиків, польські та угорські монети, красиві кахлі, бронзовий перстень, шпору тощо. Мідні дрібні угорські монети знайшли у траншеї в 20 метрах від ротонди, а прямо під її стінами лежали розсипаними польські гроші. Археологи припускають, що це міг бути скарб, який у результаті перекопування території рознісся по великій ділянці. І хоч матеріали, привезені з цієї експедиції, ще повністю не опрацьовані (поки дозволяє погода, археологи переїхали працювати до Мужієва, де розкопують територію старовинної церкви), вже можна сказати про ряд важливих відкриттів, зроблених у Горянах. Так, на жодній з локацій розкопок не були виявлені матеріали IX-X століть, що вкотре спростовує міф про те, що там знаходився замок Унг. Змінили археологи і датування самої ротонди. Якщо раніше вони думали, що відомий храм звели не раніше XII століття, то тепер упевнено кажуть, що сталося це, скоріше за все, у другій половині XIII століття. Приблизно у цей же час (але точно не раніше) міг постати палац біля ротонди, а під стінами храму почали ховати померлих. У другій половині XIV століття до ротонди прибудували неф і секрестію, а також звели навколо церкви (а, можливо, й палацу) мури з андезитового каменю, скріпленого вапняним розчином (вперше ці мури виявили у 2014-му, тепер же вдалося чіткіше окреслити їх місцезнаходження). Таким чином ротонда з палацом об’єдналася в один закритий комплекс. Стіни почали розбирати приблизно у кінці XVII – на початку XVIII сторіч, очевидно, вони вже перестали виконувати свою функцію і селяни їх розтягли на будівельні потреби. На розчищеній ділянці між задньою півкруглою частиною церкви – ротонди і залишками старого муру греко-католицька єпархія хоче продовжити роботи. Спільно з фондом Ласло Телекі, який займається охороною культурних пам’яток, там проведуть дренаж, який відводитиме воду від стін храму, дозволивши старовинним фрескам зберегтися якнайдовше. Загалом же біля ротонди для археологів є ще дуже багато роботи. Місцеві жителі кажуть, що у своїх городах часто наштовхуються на старі фундаменти, невідомо також як далеко заходять мури навколо церкви. Однак на наступне літо в істориків УжНУ трохи інші плани. Зокрема, планують попрацювати в іншій частині Ужгорода – Радванці, де збереглися залишки старовинної римо-католицької церкви зі скульптурою Яна Непомуцького. Тетяна ЛІТЕРАТІ