Берегівщина поступово перетворюється в туристичну Мекку: Частина V

Якби каміння могло говорити , воно б розказало б багато цікавого про старовинний Берегсас, розташований у кратері потухлого вулкану. Того, чого більше не від кого не почути. Каміння бачило історію і знає древні таємниці. Римо-католицький храм Всіх Святих; цінні археологічні знахідки епохи пізнього палеоліту (15-12 тисяч років назад), неоліту та бронзи (5 тисяч та 2 тисячі років назад; клади епохи пізньої бронзи (кінець 2 тисячоліття до н. е.); палаці-фортеці. Ну і звичайно канал Верке та горбатий міст через нього, який згадує Тівадор Легоцький в своїй відомій трьохтомній монографії. Дослідник пише: «У 1845 році, під час закладання основ кам’яного мосту через Верке, на березі потічка було знайдено могили похованих за угорськими звичаями воїнів з величезними мечами, металевими ножами та іншим озброєнням, що на сьогодні зберігається у міському архіві. Але в часи нашої державності ця місцевість була не значимою, адже центром краю був розташований по сусідству Боржавський замок, від якого і отримав назву весь комітат». По-суті Берегово та схили Берегівського горбогір’я, це регіон не тільки розмаїтої та яскравої за красою природи. Але й дуже древньої та складної історії. Знаходячись у самому центрі Європи на стикові природно-географічних районів, у зоні активних контактів різних культурно-етнічних спільнот, населення Берегова та його околиць брало активну участь в тогочасних історичних подіях. А серед сакральних місць в нашому місті однозначно є цвинтарі – символи переходу у потойбічний світ. За твердженням істориків, зокрема вже згаданого Т. Легоцького, перше кладовище було розташовано навколо римо-католицького храму ще до часів монголо-татарської навали. Адже, майже тисячу років тому, угорські королі ввели закон, за яким християн ховали на цвинтарях біля церкви. Імовірно, що воно діяло до кінці ХVІІІ століття. Саме тоді, імператор Йосиф ІІ, видав наказ, згідно якого заборонялося ховати небіжчиків на прицерковних територіях. Закон цей прийняли у 1783 році. Найстаріше поховання в нашому місті датовано ХV-ХVІ ст. (на фото). Знаходиться воно, умовно кажучи, на греко-католицькому кладовищі. Бо поруч спочивають вічним сном ще й реформати та православні. Є багато поховань радянської доби з відповідною символікою. На щастя, декомунізація їх не торкнулася. Нас же в першу чергу цікавлять унікальної форми надгробні пам’ятники та хрести – так званий треф та мальтійські. На багатьох ще можна прочитати стародавні написи. Є прості й значно складніші композиції, зроблені з андезиту, лабрадориту, граніту, з мармуру чорного та білого, мармурової крихти. Є пам’ятники , справжні витвори мистецтва. Вони – унікальні пам’ятки автентичної скульптури: різних форм та напрямків. Зокрема рельєфні надгроб’я із зображенням здебільше людських постатей чи рослинні абстракції. А каплиця на римо-католицькому кладовищі увійшла у реєстр пам’ятників історії та культури. Цілком згоден з директором музею Берегівщини, що цвинтарі - це унікальні музеї під небом. Та час руйнує навіть камінь, тому давні обриси стають все менш чіткими. Загалом місцевість Берегівських кладовищ , які розташовані поруч, колоритна й досі таки красива. Особливу ауру додає і різноманітний пташиний спів. … Кожен день тисячі городян та туристів проходять біля пам’ятника загиблим воїнам Радянської Армії на площі Героїв І, мабуть, ми навіть не замислюємося над тим, що, власне в самому центрі Берегова маємо міні-кладовище. Тодішні керманичі, не без ідеологічних міркувань, уготовили їм місце спочинку тут, гадаючи, що кращого вже не знайти ніде. Однак це місце уже сприймається як звичайний атрибут ансамблю цієї частини, як будинок, дерево, а не – як святе місце, де спочивають померлі. Тим більше, що це кладовище звідусіль оточене місцями розваг та відпочинку. Але варто переносити це міні-кладовище, тут думка мешканців Берегова розходиться. Але це вже інша тема. Валерій Разгулов